Курсова робота

«Литовська метрика»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Історія вивчення Литовської метрики.

1.1. Литовська метрика як центральний архів (архів канцелярії) Великого князівства Литовського.

1.2. Діяльність по вивченню і виданню Метрики Великого Князівства Литовського в Білорусі

Розділ 2. Канцлери Великого Князівства Литовського і Литовська Метрика в XVI в: питання збереження документів державної канцелярії

Розділ 3. Характеристика деяких сучасних видань Литовської метрики.

3.1. LIETUVOS METRIKA. Knyga Nr. 9 (1511-1518)

3.2. LIETUVOS METRIKA (1540-1541)

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Акти, видані від імені великого князя, зосереджувалися в архіві, відомому під назвою Литовська метрика (далі – ЛМ). Характер діловодства великокнязівської канцелярії визначив склад документів ЛМ. Канцелярія встановлювала порядок видавання грамот. Виготовлену грамоту переписували і відпуск ("отпуск") заносили до книги. Далі грамоту передавали писареві для її скріплення. За "скріпою" писаря грамота могла виходити від імені князя без його підпису. Канцлер чи підканцлер скріплював грамоту печаткою.

Канцелярія Великого князівства Литовського, принаймні з часів Вітовта Кейстутовича, вела записи у спеціальні книги копій вихідних документів – дипломатичного листування, угод з сусідніми державами, інструкцій послам, різних надань, привілеїв до господарських і судових документів. Усі ці записи містять сотні імен представників династій Гедиміновичів і Рюриковичів, причому вони датовані і немає сумнівів у їх автентичності. Цей архів канцелярії Великого Князівства Литовського – т.зв. Литовська метрика зберігся відносно непогано. За XIV-XVIII ст. залишилося майже 600 томів. Спочатку канцелярія і архів перебували у Тракайському замку, потім були перевезені у Вільнюс. Після анексії Литви архів було вивезено у Санкт-Петербург, а у 1887 р. – у Москву. Зараз ці документи зберігаються у РДАДА (ф. 389). Менша частина документів зберігається у Головному Архіві давніх актів Польської Республіки (AGAD).

В діловодстві середньовічних установ використовувалися регістри (реєстри) – книги з записом текстів вихідних документів, що спричинило розвиток різновидів актових книг, до яких вписували різні документи. Акти верховної влади записували до книг ЛМ. Відомо також, що вже з XV ст. відпуски грамот, які видавалися від імені князя, копіювалися. До книги заносили і документи, які надходили до великокнязівської канцелярії, щоб на випадок втрати якогось з них була копія. Оригінальні книги та книги записів документів становлять основну частину архівного фонду ЛМ, яка зберігається в Російському державному архіві давніх актів у Москві (ф. 389). У середньовічному діловодстві термін "метрика" відповідав термінові "реєстр" ("регест"). У вузькому розумінні ЛМ означає реєстри канцелярії ВКЛ, куди заносили записи важливих, як правило, вихідних з канцелярії документів. Функціональне призначення книг записів актових документів – відтворювати офіційні копії документів, що вийшли з великокнязівської канцелярії, які підтверджували права успадкування, привілеї, шляхетність походження тощо.

Нам були доступними лише опубліковані частини цього архіву. Хоча з майже 600 книг видано не так багато, і при цьому вибирались документи переважно пов'язані з діяльністю великокнязівського уряду і його зносин з сусідніми державами, в число цих публікацій увійшли документи XIV-XVI ст., (85; 57; 92; 155, т. 20, 27, 30, 33; 256; 266; 267; 272, с. 159-199). Зроблено також описи і дослідження цієї пам'ятки (145; 146; 400; 1872; 1579, с. 69-94; 1581, с. 11?31; 1580; 830; 832, с. 7-9; 1877; 1878, с. 55-85; 432, с. 12-15; 610, с. 158-184). З цих досліджень основний напрямок пошуків визначається завдяки працям С.Пташицького, М.Бережкова, М.Ковальського та Г.Боряка.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є історичні документальні пам'ятки.

Предмет дослідження – Литовська метрика як державне архівосховище Великого князівства Литовського.

Метою курсової роботи є дослідження Литовської метрики як державного архівосховища Великого князівства Литовського.

Мета дослідження зумовлює виконання таких завдань:–

дослідити історію вивчення Литовської метрики;–

охарактеризувати питання збереженості документів Литовської Метрики;–

охарактеризувати деякі сучасні видання Литовської метрики.

Розділ 1. Історія вивчення Литовської метрики

1.1. Литовська метрика як центральний архів (архів канцелярії) Великого князівства Литовського

У XIV-XVI ст. значна частина українських земель (Волинь, Поділля, Київщина, Чернігово-Сіверщина) перебувала під владою Великого князівства Литовського (далі – ВКЛ). Життя на цій території регламентувалося документами, що виходили передусім з великокнязівської канцелярії. Її архів відомий нині під назвою "Литовська метрика" і належить до найінформативніших комплексних джерел з історії соціально-економічного розвитку і міжнародної політики не тільки Литви, а й Білорусі, України, Росії, Латвії та Естонії. Хронологічний діапазон ЛМ обіймає період з першої половини XV ст. до 1794 р.

До складу ЛМ входять оригінальні книги і книги-копії записів документів публічно- й приватноправового характеру XV-XVIII ст., що вийшли з великокнязівської канцелярії й юридично оформлювали політичні та соціально-економічні стосунки між державою і суспільством, між різними верствами останнього. Канцелярські книги складають переважну частину архівного фонду "Литовська метрика" в Російському державному архіві давніх актів (ф. 389). Книги ЛМ містять також записи документів, що надходили до великокнязівської канцелярії. Окрім того, до складу фонду ЛМ входять архіви місцевих установ, фрагменти архівів намісницьких канцелярій, судових установ, приватних архівів і, нарешті, оригінальні грамоти, які раніше систематизувалися за воєводствами і зберігайся в літерних пакунках. Таким чином, архівний фонд ЛМ РДАДА складають документи різних фондоутворювачів.

У науці донині дискутується питання про поняття "Литовська метрика". Одні дослідники вважають ЛМ державним архівом ВКЛ, другі – архівом великокнязівської канцелярії, треті – своєрідною колекцією, що формувалася у процесі становлення державного архіву ВКЛ. У найвужчому розумінні ЛМ – це реєстри канцелярії ВКЛ, до яких заносилися записи найважливіших, переважно вихідних з канцелярії документів.