Краще всього працювала канцелярія Льва Сапеги. Канцлер узявся впорядковувати архів ВКЛ, організував зняття списків з Литовської Метрики. До 1623 р. він не був обтяжений віленським воєводством і іншими важливими державними обов'язками. Очевидно, це й була основна причина, по якій він міг глибше вникати в справи, активно особисто брати участь у пошуках необхідних знаті документів і т.д. Л. Сапега був, мабуть, єдиним з канцлерів XVI ст., у листах якого нерідко можна зустріти нотатки про порядок видачі документів, про ті копії, які шукали в канцелярії. До нього зверталися з проханнями відшукати потрібний документ і впливова знать ВКЛ, і господарі Литви і Польщі. У лютому 1604 р. Сигізмунд Ваза вказав, що потрібні виписки "з книг нашої Метрики, як старих, так і нових"[25] коронному Адаму Ієроніму Сенявському. З проханнями знайти в Литовській Метриці необхідні йому документи постійно звертався до канцлера Радзивілл Сирота. У 1591 р. Л. Сапега повідомляє його, що вже знайшов в Метриці привілеї Валажину, звільнення підданим князя в Ляховичах і Клецкові. У 1594 р. Сироті знову було потрібно декілька документів. Через свого слугу Косовського князь просить канцлера знайти в Метриці необхідні йому "видимуси" і переслати їх йому. Л. Сапега негайно виконав прохання і, як сам писав в листі Сироті, незабаром "були знайдені декілька документів. А саме: ділення покійного князя Іллі і Його Милості воєводи київського, два декрети: княгині Беате і воєводі київському про Рівне, а інший – про Степану й інші володіння; 4 записи князя Іллі княгині Беаті у вказаних володіннях, і її теж 4 записи пану Лаському в тих володіннях. Документи ті (майже всі в одній книзі) не можуть бути так швидко переписані, тому що один хлопець повинен переписувати, а буде їх декілька листів. Домовився я з паном Рошавським, що через тиждень винен мені прислати. А нині ті знайдені документи переписують, а ті, що не знайшли, далі шукають"[26]. Сапега багато допомагав своєму майбутньому тестю, воєводі віленському Криштофу Радзивіллі Перуну. Для нього прагнув одержати у господаря потрібні привілеї. Так, у вересні 1588 р. Радзивілл через Сапегу намагався одержати привілей на торги в Койданові. Вирішивши всі проблеми, канцлер тільки уточнив дату, тому що "Бог бачить, милостивий пан, привілей з віконцями видавати мені не годиться (mi siк nie godzi), (.) бо такі привілеї відразу в Метрику актують, так і в метриці буде з віконцями". Найчастіше, як згадано в листі від 1595 р., Л. Сапега і даром виправляв для свого свекра та його людей копії з Литовської Метрики. Треба відмітити, що в той час канцлера сильно зачепила поведінка Богуматки, писаря гродського віленського, людини Перуна, коли у відповідь на прохання Л. Сапеги зробити для нього виписи з книг гродського суду, Богоматка не тільки не поспішав з роботою, але й запитав платню в 20 золотих – "дер не гірше якого жида". 

Внесок Л. Сапеги у впорядкування Литовської Метрики, зусилля, прикладені ним, щоб повернути документи з приватних рук у державний архів, безперечні й не оспорюються історіографією. Здається, тверда позиція канцлера з питання взятих з пожитків документів повинна гарантувати, що й він сам не змішував приватних інтересів з громадськими, не зберігав у своєму маєтку важливих державних актів. Але дійсність розминулася з логічними висновками. Незабаром після смерті Л. Сапеги, в грудні 1634 р. Владислав Ваза звертається до сина Л. Сапеги маршалка ВКЛ Яна Станіслава із-за дуже важливих "дипломів Московському царству". Їх не могли ніде знайти, і могли вони бути тільки "між покійного пана воєводи, батька Вашої Милості, тодішнього хранителя печатки, грамотами". Король велів шукати в скрині покійного або в інших скринях, або в льосі, а також шукати в скринях