Значить, вже в XVI ст. ті, кому за посадою належало зберігати архів ВКЛ, – канцлери – не завжди виконували свої обов'язки належним чином, змішуючи громадські й особисті інтереси, вони залишали в своїх маєтках довірені їм важливі державні документи, які з їх особистих скринь навіть і після смерті нових власників не завжди поверталися на своє місце в пожитки. Спадкоємці канцлерів, особливо Радзивілли, зберігали державні документи як доказ могутності свого роду, прагнучи й таким чином ще більше зміцнити позиції своєї сім'ї в державі. Подібна практика, при якій державні документи зникали з покладеного місця зберігання, була шкідлива і для всієї держави, і для окремих її громадян. Відсутні в пожитках важливі документи, іноді навіть міжнародні договори, були потрібні у внутрішній і зовнішній політиці того часу, для практичних потреб знаті. Від їх відсутності страждало все Велике Князівство. З іншого боку, така практика була характерна й для інших держав Європи. Залишається неясним тільки питання про те, чи всі оригінальні документи, перш ніж перейти в приватні архіви канцлерів, вписувалися в Литовську Метрику. Питання, в усякому разі поки, залишається без відповіді.

Розділ 3. Характеристика деяких сучасних видань Литовської метрики

3.1. LIETUVOS METRIKA. Knyga Nr. 9 (1511-1518)

9-у Книгу записів Литовської Метрики Кшиштоф Петкевич підготував до друку ще в 1999 р., але із-за великого об'єму книги і, отже, необхідності в достатньо великих засобах, а також із-за затримки у видавництві, книга вийшла в світ тільки на початку 2004-го р. (хоча на титульному листі як рік видання вказаний 2002 р.). 

У 9-у Книгу записів Литовської Метрики вписані документи 1508-1518 рр. Невідомо, чому ця книга не була переписана в кінці XVI ст. разом з іншими старими книгами Литовської Метрики XV-XVI ст. На думку публікатора, у той час цієї книги не було в архіві ВКЛ (сьогодні рукопис зберігається в Російському державному архіві древніх актів у Москві, мікрофільм – в Литовському державному історичному архіві), швидше за все хто-небудь з канцлерів Радзивіллів узяв її з архіву і велів зняти копію. Разом з цією книгою була переписана й інша книга, що датується 1516 – початком 1518 рр., вона збереглася і в даний час зберігається у Варшаві, в архіві Радзивіллів (у Головному архіві древніх актів – AGAD). Стара 9-а Книга Литовської Метрики, що зберігається в московському архіві, – оригінал. Вона сформувалася в той час, коли канцлером ВКЛ був Миколай Радзивілл (1510-1522). У книзі немає заголовків окремих документів (тоді як в інших книгах, переписаних в кінці XVI ст., заголовки присутні), загублені декілька листів на початку і в кінці книги. Для того, щоб відновити первинну зовнішність книги, К. Петкевіч використовував і книгу, що зберігається в архіві Радзивіллів. За останньою як додаток (із збереженням послідовної нумерації документів) він опублікував продовження книги 1516-1518 рр. Таким чином, окремий том не видається і зберігається нумерація книг московського архіву[28]. 

9-а Книга записів Литовської Метрики містить привілеї боярам на землю і людей, на різні посади, містам – на торги, торгові місця, Магдебурзьке право, церквам – на земельні наділи і патронаж, в книгу також вписані заповіти, описи земельних володінь, купчі і продажні, судові ухвали, копії документів пожитків великого князя і інших документів і т.д. 538 документів книги з березня 1516 р. по червень 1516 р. і документи додатку з червня 1516 р. по березень 1518 р., а також три документи більш раннього періоду (1508-1514 рр.) відносяться до часу правління Сигізмунда Старого. 

Список, що знаходиться в архіві Радзивіллів, був зроблений у першій половині XVI ст. Книга написана на російській мові, скорописом, характерним для першої половини XVI ст., папір однорідний, згідно Е. Лауцявичусу датується 1514-м роком. Документам цієї книги в публікації привласнені номери від № 539-го до № 724-го, в дужках указується і окрема нумерація документів книги (від № 1 до № 107). 

Друга частина рукопису написана російським скорописом, характерним для другої половини XVI – першої половини XVII ст. Мабуть, книга була переписана в останні десятиліття XVI ст. Книга не містить заголовків документів. Можливо, через те, що вона була недостатньо добре переписана, її не приєднали до інших книг Литовської Метрики. 

Готуючи до публікації текст книги, що зберігається в Москві, видавець користувався мікрофільмом із зібрань Литовського державного історичного архіву, оскільки скористатися оригіналом виявилося неможливо. Лише загублені або нечитані фрагменти були заповнені за книгою з архіву Радзивіллів (всі місця вказані у виносках)[29]. Варшавська копія XVIII в. використовувалася лише для контрольного прочитання. Книга-продовження публікується по єдиній відомій копії, що зберігається в архіві Радзивіллів. З практичних міркувань у публікації документи як 9-й Книги, так і книги-продовження нумеруються послідовно. Але для того, щоб читач міг скласти повніше уявлення про оригінал, паралельно дається оригінальна нумерація кирилицею (арабські цифри дані в квадратних дужках). Нумерація продовження книги кирилицею не передається. Публікатор прагнув зберегти написання оригіналу і дотримувався наступних правил: виносні букви вносяться в рядок і передаються курсивом, кириличні букви, що вийшли з вжитку, не модернізуються. Таким чином, опубліковані тексти будуть цікаві не тільки історикам, але й мовознавцям-славістам, що останнім часом пред'являють претензії з приводу модернізації написання і словоподілу видаваних текстів. Всі ці букви модернізуються