Хоча зафіксована в 10-й КСД діяльність двох комісарських судів продовжувалася всього п'ять місяців, більшість вписаних у книгу документів є важливими джерелами історії ВКЛ, особливо для аналізу судової системи і практики судочинства під час дії Першого Литовського Статуту: уточнення деталей судового процесу, при розгляді статусу, функцій і обов'язків сторін і інших учасників (свідків, прокурора) суду. Зміст цієї книги ЛМ дозволяє говорити, що 10-а КСД увійде до наукового обігу в якості значущого історичного джерела для вчених, що займаються правовою культурою бояр ВКЛ, побутом і звичаями цього стану, а також досліджують соціально-економічні відносини того часу.

Висновки

Дослідивши Литовську метрику як державне архівосховище Великого князівства Литовського, можна зробити наступні висновки.

У XIV-XVI ст. значна частина українських земель (Волинь, Поділля, Київщина, Чернігово-Сіверщина) перебувала під владою Великого князівства Литовського. Життя на цій території регламентувалося документами, що виходили передусім з великокнязівської канцелярії. Її архів відомий нині під назвою "Литовська метрика" і належить до найінформативніших комплексних джерел з історії соціально-економічного розвитку і міжнародної політики не тільки Литви, а й Білорусі, України, Росії, Латвії та Естонії. Хронологічний діапазон ЛМ обіймає період з першої половини XV ст. до 1794 р.

До складу ЛМ входять оригінальні книги і книги-копії записів документів публічно- й приватноправового характеру XV-XVIII ст., що вийшли з великокнязівської канцелярії й юридично оформлювали політичні та соціально-економічні стосунки між державою і суспільством, між різними верствами останнього.

За час свого існування ЛМ зазнала кількох географічних переміщень і, як наслідок, – структурних змін. Головний архів ВКЛ в давні часи зберігався в Троках (біля Вільни) у великокнязівській скарбниці. 1511 р. ЛМ перевезли до Вільни, де зберігали її у державній скарбниці (Вільнюський замок). Місцезнаходження архіву в замку під наглядом скарбника свідчить про ставлення уряду до державного архіву. Державна скарбниця була для великокнязівської канцелярії архівом. Крім цієї основної канцелярії, існувала "похідна" при великому князі у його подорожах. Записи з книг похідної канцелярії заносили до основних книг ЛМ. 1765 р. ЛМ було перевезено до Варшави, де під керівництвом польського історика Адама Нарушевича книги ЛМ було оправлено і укладено реєстри документів до кожної.

Після третього поділу Речі Посполитої ЛМ було передано до Петербурга, де спеціально створена комісія (експедиція 1803 р.) уклала реєстр перших сорока книг ЛМ. 1799 р. за умовами російсько-прусської угоди частину матеріалів ЛМ було передано Пруссії. Із книг переписів і справ публічних у сенатському архіві залишилося те, що стосувалося Литви і Галичини. Зі створенням Варшавського генерал-губернаторства в період наполеонівських війн матеріали ЛМ Пруссія повернула до Варшави.

Метрику, яка зберігалася в Сенаті, 1809 р. було розділено і частина матеріалів (козацькі справи і, частково, польські) потрапила до Депо манускриптів при імператорській Публічній бібліотеці. ЛМ використовували у довідковій діяльності Сенату (видавали копії грамот та інших актів для доказу прав власності).

Упорядкуванню ЛМ сприяла діяльність комісії, створеної 1835 р. з метою перевірки архівів Міністерства юстиції. Крім заходів щодо охорони і збереження документів ЛМ, комісія систематизувала ЛМ, поділила всі книги на 12 відділів: книги записів, судові справи, публічні справи, переписи, виписи, справи за печаткою, книги Неодмінної Ради і справи новітнього діловодства XVIII ст., реєстри, книги копій, давні акти, родовідні справи, межові карти і плани. Метрикант С. Пташицький затвердив цю структуру, уклав і видав опис книг ЛМ.

1887 року ЛМ передали до Московського архіву Міністерства юстиції (МАМЮ). Наступного року 350 "давніх актів" надійшли до Московського архіву Міністерства закордонних справ. За умовами Ризької угоди 1921 р. ці документи було повернуто до Варшави в Архів головний актів давніх (АГАД). 1939 року Центральний державний архів давніх актів у Москві (ЦДАДА) взяв на облік фонд ЛМ (ф. 389, 662 од. зб.). Крім книг великокнязівської канцелярії, до складу фонду ЛМ в РДАДА входять архіви судових установ, документи приватних архівів. Таким чином, фонд 389, в якому об'єднано документи різних фондоутворювачів, набув характеру архівної колекції.

На сучасному етапі вивчення Литовської метрики здійснюється вченими України, Росії, Литви, Польщі і Білорусії. Спостерігається намагання видати якомога більше книг ЛМ для ознайомлення з ними широкого загалу дослідників.

Велике значення має видання в розповсюдження матеріалів ЛМ через мережу Інтернет.

Список використаної літератури

1. Балюлис А. LIETUVOS METRIKA. Knyga Nr. 9 (1511–1541). Uюraрymш knyga Nr. 9 [Литовская Метрика. Книга № 9 (1511–1541). Книга записей № 9 // Новости Литовской Метрики. – 2005. – № 7. // http://www.istorija.lt/lmn/index.html.

2. Бережков Н.Г. Литовская метрика как исторический источник. Ч. 1.0 первоначальном составе книг Литовской метрики по 1552 год]. – М.-Л., 1946. – 254 с.

3. Боряк Г.В. Украинские акты Литовской метрики XV – середины XVI ст.: историко-географический аспект // Литовская метрика: Тез. докл. межреспб. науч. конф. – Вильнюс. – 1988. – С. 12-15.

4. Валиконите И. LIETUVOS METRIKA. (1511–1541). Teismш bylш knyga Nr. 9 (XVI a. pabaigos kopija) [Литовская Метрика (1540–1541). 10-я Книга судных дел (копия конца XVI в.)] // Новости Литовской Метрики. – 2005. – № 7. // http://www.istorija.lt/lmn/index.html.

5. Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 г. / Под ред. В.Антоновича и К.Козловского. – К., 1868. – 426 с.

6. Дашкевич Я.Р. О достоверности публикаций материалов Литовской метрики по данным описи Киевского замка 1552 г. // Исследования по истории