Основна інформація зосереджена в таких структурних відділах фонду ЛМ: книги записів, книги судових справ, книги переписів, книги публічних справ. Найінформативнішим є відділ книг записів, де зібрано переважно великокнязівські "листи", "привілеї" та їх підтвердження. Українські документи збереглися у книгах записів ЛМ № 6, 11, 17, 20, 22, 23, 37, 38,47 та ін. Книги судових справ містять здебільшого акти кримінального змісту ("вироки", "декрети", "справи", "позови", "скарги", свідчення тощо). Книги публічних справ репрезентують сеймові рішення, постанови, посольства до іноземних держав, а також привілеї на земельні володіння, відкриття торгів тощо. З книг переписів (24 од. зб.) дві книги (од. зб. 561 та 563) повністю стосуються України й містять люстрації ("пописи") українських замків (Київського, Володимирського, Луцького, Кременецького, Вінницького, Брацлавського, Житомирського, Черкаського, Канівського, Остерського, Чорнобильського, Овруцького) 1545 р. й 1552 р. Замкові люстрації містять опис замкових споруд, зброї, дають уявлення про категорії міщан, їхні служби та повинності на замок, замкову охорону, торгівлю, мита, форми соціальної боротьби, культурне життя тощо[4].

Документи ЛМ містять також дані з української генеалогії, метрології, сфрагістики, топоніміки, антропоніміки, демографії, віддзеркалюють генезу української шляхти. ЛМ – цінне джерело для вивчення історії української мови, палеографії, документознавства, архівної й канцелярської справи в Україні, а також для висвітлення впливів канцелярської практики ВКЛ, а саме ЛМ, на документи та архівну практику Генеральної військової канцелярії та полкових канцелярій Гетьманщини.

1.2. Діяльність по вивченню і виданню Метрики Великого Князівства Литовського в Білорусі

Кажучи про увагу до Метрики Великого Князівства Литовського в Білорусі, відразу потрібно відзначити, що інтерес до неї відновився не так вже й давно. До середини ХХ ст. зійшла з арени плеяда видатних білоруських істориків і археографів, які займалися вивченням і публікацією матеріалів Метрики – ці вчені були або репресовані радянським режимом, як Дмитро Довгялло, або просто усунені від занять історією Білорусі і Великого Князівства Литовського, як Митрофан Довнар-Запольський. Можна сказати, що традиція білоруської Метрикіани була перервана. У працях білоруських істориків 1950-1970-х років ви знайдете дуже мало посилань на неопубліковані матеріали Метрики. У хрестоматіях з історії Білорусі відтворювалися тільки раніше опубліковані метричні матеріали. Це ситуація була пов'язана, безумовно, і з малодоступністю Метрики в московському архіві. Декларування в 1979 р. початку міжнародного видавничого проекту Литовської Метрики в якійсь мірі вплинуло на зміни в кращу сторону. Те, що до цього проекту формально в тих умовах був підключений Інститут історії АН БРСР, все ж таки "легітимізувало" тему Метрики в Білорусі[5]. Незалежно від цього проекту в 1988 р. вийшов у світ том перший із запланованого тритомного видання збірника документів і матеріалів "Соціально-політична боротьба народних мас Білорусії", де за ініціативою Михайла Спиридонова і Павла Лойки були опубліковані документи з Метрики ВКЛ, причому 7 документів були підготовлені до друку безпосередньо з джерела, тобто з Фонду № 389 ЦДАДА СРСР. Втім, подальшого розвитку цей серійний проект не отримав, на що, очевидно, вплинула в тому числі і назва видання. У 1980-х роках в Білорусі з'явилися нові фахівці з Метрики – дослідженням матеріалів Метрики постійно займається Валери Менжинський, який завдяки своєму навчанню в аспірантурі при Інституті історії СРСР АН СРСР у Москві і стажуванні там же мав можливість працювати з оригіналами книг Метрики в ЦДАДА. Свідченням посилення інтересу до Метрики в Білорусі стало також поява в 1980-1990-х роках розгорнених статей про Метрику в різних енциклопедичних виданнях.

Тим часом, так само, як і в Литві, дуже повільно просувалася справа з виготовленням мікрофільмів Метрики для Центрального Історичного Архіву БРСР у Мінську. Дискусія з цієї проблеми вилилася і на сторінки московського журналу "Радянські архіви" – білоруський історик Михайло Ф. Спиридонов писав, що "вчені республіки щорічно витрачають на відрядження до Москви суми, що набагато перевищують вартість мікрофільмування Метрики". У відповідь архівне керівництво відзначало: "Поставлене питання про мікрофільмування Литовської Метрики, але цю роботу стримує брак плівки". В результаті, працювати з мікрофільмами Метрики в Мінську стало можливим тільки з 1993 р. – на десять років пізніше, ніж у Вільнюсі. Нарешті, з 1989 р. в Інституті історії з'являється така планова тема – "Метрика ВКЛ". Саме в рамках цієї теми була підготовлена до друку Книга записів № 28. Пошуки додаткових можливостей привели до того, що в 1999 р. Комітет з Науки і Технологій при уряді Білорусі почав фінансувати трирічну програму підготовки книг Метрики до друку. Безпосередньо цією робочою групою керує Георгій Голенченко[6].

На сьогодні в рамках робочої групи, що фінансується Комітетом з Науки, і в рамках планових тем в Інституті історії в Білорусі йде робота над наступними книгами Метрики ВКЛ: Олесь Груша: 44 (підготовлена), 228 (у роботі); Валерій Менжинський: 30, 43, 46 (всі в роботі); Андрій Метельський: 70 (у роботі); Володимир Свяжинський: 332 (у роботі); Віталь Голубович: 323 (у роботі); Олег Дзярнович: 560 (у роботі). Крім того, можна назвати декілька дослідницьких напрямків, які на базі матеріалів Метрики або довкола самої Метрики розробляються в Білорусі в Інституті історії. Георгій Голенченко присвятив декілька своїх публікацій історії Метрики ВКЛ і її реєстрам. Спеціальні питання історичної географії і картографії на матеріалах Метрики активно розробляє Михайло Спиридонов. Він же залучав матеріали