його пам'яті, відбулися масові виступи на головній площі Пекіна - Тяньаньмень. Це був сильний удар по престижі Мао Цзедуна. Учасники виступів засудили діяльність його дружини Цзян Цинь і інших членів Групи по справах культурної революції і зажадали їхнього відсторонення.
Ці події викликали нову хвилю репресій. Ден Сяопін був знятий із усіх посад, прем'єром Держради КНР став міністр суспільної безпеки Хуа Го-фен. У Китаї розгорнулася нова політична кампанія "боротьби з правоухильною пошестю перегляду правильних висновків культурної революції", вістря якого було спрямовано проти Ден Сяопіна і його прихильників. Почався новий тур боротьби з "обличчями, убраними владою і йдуть по капіталістичному шляху".
Хвиля терору обірвалася 9 вересня 1976 р. Мао Цзедун умер. Його передбачувані спадкоємці негайно піддалися репресіям. Цзянь Цин і її найближчі соратники, прозвані "бандою чотирьох", були арештовані. Ретельно обраного Мао спадкоємця на посаду голови, Чжао Гофена, вигнали з внутрішнього партійного кола, як тільки уряд виявився під контролем помірних.
"Культурна революція" являла собою поміту суміш протиріч. Як і в русі "Ста квітів", її основними принципами були критика, сумнів у чесності людей, що знаходилися при владі і доктрина "права на протест". І все-таки, безсумнівно, її метою було створення і закріплення масового "культу особистості" - вірності ідеям і особисто Мао Цзедунові, всюдисущий образ якого красувався у всіх громадських місцях і приватних будинках. "Маленьку червону книжечку" - збори висловлень голови Мао ("Цитатник") - можна було бачити в руках буквально кожного чоловіка, кожної жінки і кожної дитини в Китаї. Тим часом, не пройшло і декількох років після смерті Мао, як Китайська комуністична партія, відплачуючи належне Мао як зачинателю революції, засудила "культурну революцію" за крайності, у тому числі і за поклоніння особистості Мао.
Використана література:
Всесвітня історія. Підручник. – К., 1999.
Історія тиранів. – М., 1998.