Ці дії серйозно стурбували ліберальну буржуазію. Надзвичайні закони сеймом не були прийняті. 1 жовтня 1930 р. відбулися нові вибори до сейму. Перемогу здобула католицька партія. Тоді ж були прийняті усі надзвичайні закони. Фашисти стали громити ліві організації, профспілки, редакції їх газет.

15 січня 1931 р. відбулися вибори президента Фінляндії. Президентом був обраний з перевагою у два голоси Свінхувуд, якого підтримали фашистські організації. 21 березня 1931 р. був сформований “поміркований” уряд Суніті, який зайняв більш обережну позицію щодо фашистів.

У лютому 1932 р. фашисти підняли заколот у м. Мянтсяля. Вони зажадали розпуску сейму та утворення фашистського уряду. Заколот був придушений. Фашистський рух пішов на спад і навіть був заборонений. Але це сталося після того як він виконав роль щодо розгрому робітничого руху. Того ж року Суніті підписав Пакт про ненапад з СРСР, який потім був продовжений до 1944 р.

У грудні 1932 р. був сформований уряд Ківімякі, який представляв коаліцію правих партій. Цей уряд існував до весни 1936 р. Економічна ситуація в країні стабілізувалась, вдалось перебороти суперечності між шведською і фінською буржуазією. Саме цей уряд спробував остаточно розгромити КПФ, її лідера Т. Антікайнена було заарештовано. Суд над ним став свідченням наступу напівфашистських сил на опозицію. Міжнародна солідарність з Антікайненом врятувала йому життя. Кінцевий вирок суду – 8 років тюремного ув’язнення.

На виборах до сейму в 1936 р. перемогу здобула СДПФ. Новий уряд очолив представник аграріїв Калліо. Через півроку, 15 листопада 1937 р. на президентських виборах зазнав поразки Свінхувуд. Президентом був обраний Калліо, а уряд очолив Кальдеру.

За час перебування при владі Свінхвуда-Ківімякі Фінляндія орієнтувалась на Німеччину. Після приходу до влади Кальдера Фінляндія стала орієнтуватись на Англію. З весни 1938 р. антиурядовий курс фашистського руху набрав агресивного характеру. Фінляндія відхилила пропозиції СРСР про обмін територіями (острови Фінської затоки на рівнозначну Карельську територію), відмовилась укласти договір про взаємодопомогу з СРСР. Це був результат впливу Німеччини на зовнішньополітичний курс Фінляндії. Озброєння фінської армії відбувалось швидкими темпами, будівництво укріпленої лінії Маннергейма вже було завершено. Такою була обстановка у Фінляндії перед початком Другої світової війни.

Література:

Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.

Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.

Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.

Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.

Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.

Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.

Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.

Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.

История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.

История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.

Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.

Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.

Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.

Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.

Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.

Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.

Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.

Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.

Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.

Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.