Тому установка радянських ракет на Кубі в тих умовах була закономірною; тому що такий крок, з одного боку, захищав кубинську революцію від зовнішньої агресії, а з іншого боку - привів до рівності супротивних сторін, змусив США вступити в діалог з Радянським Союзом на паритетних засадах. Але ж паритет, зразкова рівність сил і дали можливість для проведеного сьогодні обома сторонами рівномірного зниження рівня озброєнь.
По-друге, саме після ліквідації карибської кризи почалися практичні пошуки шляхів до загального ослаблення міжнародної напруженості, до розрядки, тому що усім стало ясно, що іншої альтернативи збереженню світу на землі немає. При ліквідації карибської кризи восторжествували розум, здоровий глузд.
По-третє, об'єктивний аналіз ситуації, що склалася осінню 1962 р., показує, що розміщення радянських ракет на Кубі не породило, а, навпроти, в остаточному підсумку запобігли подальші агресивні і тому дуже небезпечні дії американського імперіалізму в районі Карибського моря; це, у свою чергу, врятувало революційну Кубу і змусило США, хотілося їм того чи ні, поважати суверенітет острова Волі. За минулі з тієї пори 26 років Куба успішно продовжувала будівництво соціалістичного суспільства. Соціалізм змусив визнати своє право на існування й у Західній півкулі.
Уроки карибської кризи були враховані обома сторонами. Виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР 12 грудня 1962 р., Н.С.Хрущов визначив політику мирного співіснування як рішення спірних питань між державами без війни, мирним шляхом. Він відзначив, що досвід карибського конфлікту "змусить багатьох людей змінити свої погляди на розвиток міжнародного становища і свою оцінку співвідношення сил на міжнародній арені. Вони більш реально будуть представляти зараз небезпеку ядерної катастрофи". Говорячи про зміну поглядів, чи мав у виді Хрущев себе? Цілком можливо. Так чи інакше, не відмовляючись від підтримки революційних сил і рухів "третього світу", КПРС стала виявляти велику обережність у зовнішній політиці.
Зміна підходів до проблем світової політики, що відбило зростаюче усвідомлення тієї істини, що відсутність реальних заходів для зниження небезпеки війни неминуче приведе людство до катастрофи раніш, ніж та чи інша система зуміє довести свої переваги, дало свої плоди. Так, у 1963 році СРСР, США й Англія уклали Договір про заборону іспитів ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою. Це було відповідальне і мудре рішення - у результаті ядерних іспитів виникала небезпека радіоактивного зараження планети.
Список використаної літератури:
И.Копилов Головне - не програти// Родіна. 1998. №8. с.67-69
М.Костев Живими не чекали // Родіна.1998. №8. З 60-61.
А.И. Алексєєв Карибська криза, як це було// Відкриваючи нові сторінки..., М.: изд-во політичної лит-ри ,1989. с 157-173.
Н.В.Загладин Військова політика СРСР 60-х рр.//Історія успіхів і невдач радянської дипломатиии. М.: Міжнародні відносини, 1990. .
А.Л.Адамишин Радянський Союз і революційна Куба// Історія зовнішньої політики СРСР.1945-1976, М.: Наука, 1977. Т2, з 358-366.
В.Любимов ВІЙСЬКОВА РОЗВІДКА І КАРИБСЬКА КРИЗА// Військовий Парад,М.1998.
М.ЛЮБИМОВ Перші роки Кубинської революції// Персона. М, 1997