Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Курсова робота

«Історіографія Карибської кризи»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Сучасна Російська історіографія періоду "холодної війни".

Розділ 2. Історіографія та джерела подій періоду Карибської кризи.

Висновки.

Література.

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Проблеми історії "холодної війни", що зробила найсильніший вплив на всі сторони життя людства у другій половині XX сторіччя, належать до того кола питань, які дебатувалися в СРСР і за рубежем, обговорюються і ще, мабуть, довго будуть обговорюватися в Україні і в багатьох інших країнах. Сперечаються вчені, політики, дипломати і просто люди, що цікавляться історією міжнародних відносин. У ході дискусій, що ведуться, фахівці висловлюють свої думки відносно того, що потрібно розуміти під терміном "холодна війна", коли і чому вона почалася, коли і чим закінчилася, чи можна було її запобігти і т.д.

Відносно часу завершення "холодної війни" більшість політиків, вчених, слідуючи вердикту, винесеному самою історією, досить швидко зійшлися в тому, що це сталося до кінця 80-х – початку 90-х років. А ось про її початок дискусії продовжуються досі. Одні схильні вважати її відправним пунктом жовтневий переворот 1917 року в Росії і подальший розкол світу на дві системи. Інші бачать її джерела в міжнародних колізіях передвоєнних років або останніх років другої світової війни. Але все ж, на думку більшості, початок "холодної війни" потрібно відносити до періоду завершення другої світової війни і перших післявоєнних років.

Продовжуються дискусії і з питання про те, хто був ініціатором "холодної війни" і, отже, на кому лежить відповідальність за її розв'язання. Довгі роки в СРСР незаперечним залишався теза про агресивний американський імперіалізм як головного призвідника і винуватця "холодної війни", з всіма витікаючими звідси висновками і оцінками. А на Заході вся відповідальність за розв'язання "холодної війни" покладалася на СРСР і його сателітів, що з'явився після другої світової війни. У другій половині 80-х років, в умовах значних змін в політиці і Сходу, і Заходу, що супроводжувалися відмовою від ідеологічного протиборства, полемічні пристрасті, що бушували навколо цього питання, дещо вляглися. На міжнародних зустрічах і конференціях істориків стали все голосніше лунати голоси: чи не несуть обидві сторони в рівній мірі відповідальність за розпалювання "холодної війни" і за те, що вона продовжувалася так довго? І все ж до єдиної думки з цього питання вчений світ поки ще не прийшов – спори продовжуються.

Почавшись на етапі переходу до післявоєнного світу, "холодна війна" продовжувалася в 50-60-і і подальші роки, періодично змінюючись "відлигою" у відно­синах сил, що протистояли, після яких знову наступали сильні "заморозки", ко­ли людство ви­являлося на грані загальної катастрофи, як це було, наприклад, під час Карибської кризи 1962 року. Ніхто ще не взявся підрахувати (так і навряд чи це можливо), які бу­ли матеріальні ресурси, затрачені сторонами, що протиборствували в цій війні. Од­нак значна частина, якщо не більшість, сучасних вчених Заходу і Сходу сходяться в то­му, що ресурси ці величезні і непоправні, бо затрачені вони були, загалом, марно.

Отже, актуальність теми дослідження полягає у необхідності глибше вивчити проблему, яка винесена в заголовок курсової роботи, оскільки в наш час є більше можливостей для подібного дослідження, яке може бути неупередженим. Цьому сприятиме та обставина, що за останні роки з’явилося досить багато нової інформації, яка не є настільки полярною і однозначною, як в умовах панування тоталітарної системи.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є проблеми історичних досліджень.

Предметом дослідження курсової роботи виступають проблеми дослідження історіографії та джерел кульмінаційного періоду "холодної війни", тобто кризи дипломатичних відносин 1962 року, яка дістала назву Карибської.

Метою дослідження цієї курсової роботи є визначення основних завдань історіографії Карибської кризи.

Мета передбачає реалізацію таких завдань:

1. Розкрити проблему сучасної Російської історіографії періоду "холодної війни".

2. Дослідити історіографію та джерела подій періоду Карибської кризи.

Розділ 1. Сучасна Російська історіографія періоду "холодної війни"

Завершується перше десятиріччя роботи російських дослідників по освоєнню значного й об'ємного періоду новітньої історії – періоду "холодної війни." Для істориків, як і для країни в цілому, це десятиріччя вміщало в себе цілу епоху. Вже можна говорити про попередні підсумки цієї роботи, про проблемні вузли, що намітились у ній, і спробувати зважити внесок російської науки в міжнародні дослідження по "холодній війні".

Але раніше необхідно хоча б стисло нагадати, в яких умовах протікала робота російських учених.

По-перше, вони вперше дістали доступ до важливих радянських державно-партійних документів. В 1992-1994 рр. Історико-документальне управління МЗС РФ розсекречує величезні масиви документів радянської зовнішньої політики до рубежу середини 1960-х років. Були зняті грифи секретності з десятків тисяч справ територіальних управлінь Міністерства, секретаріату міністра і його заступників (у тому числі В.М.Молотова, А.Я.Вишинського, Я.А.Маліка, М.М.Лігнініва., С.А.Лозовського та ін.). Були відкриті для дослідження листування з посольствами, записи бесід, аналітичні огляди та інші важливі категорії документів.

Також відкрився доступ до матеріалів відділів колишнього ЦК КПРС, до стенограм Пленумів, деяких паперів Секретаріату й Політбюро. Особливо цікавими для істориків холодної війни виявилися матеріали міжнародних відділів, відділу агітації й пропаганди, дискусії на Пленумах, а також так званий "Фонд 89" (Фонд складається з матеріалів, розсекречених у цільовому порядку для так званої "Справи КПРС", яка розглядалася Конституційним Судом Росії в 1992 р.). У другій половині 1990-х років стали доступні і опубліковані в журналах "Джерело," "Вісник", "Історичний Архів", "Нова і Новітня Історія" і ряді інших, деякі цінні матеріали, перш за все отримані дослідниками з Архіву


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10