Громадянська війна в Югославії. Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах - свою владу, свою економіку, свою освіту і культуру. В офіційній економіці безсумні...

Реферат - Громадянська війна в Югославії. Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах

свою владу, свою економіку, свою освіту і культуру. В офіційній економіці безсумнівно домінували албанці, використовуючи частки фірми і приватний капітал. У політичній структурі були представлені винятково серби, тому що албанці бойкотували вибори. У вересні 1991 р. албанці провели референдум про незалежність Косово і створенні незалежної республіки й усі висловилися «за». 24 травня 1992 р. відбулися вибори президента і парламенту, серби не брали участь, а албанці вибрали президентом Ругову.

Улітку 1991 р. Югославія почала розвалюватися. З неї вийшли і проголосили незалежність Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Македонія. У складі Югославії залишилися Сербія і Чорногорія. У момент відділення Хорватії, Боснії і Герцеговини серби, що там жили, заявили про своє прагнення виділитися з них і приєднатися до Сербії. Конфлікт прийняв збройний характер. У ході конфлікту проводилися «етнічні чищення», виселення з захоплених територій інших народів. Уже до початку 1993 р. у цьому конфлікті загинуло більш 160 тисяч чоловік. У Європі це був перший самий кривавий конфлікт після Другої світової війни.

2. Переростання кризи в «війну на Балканах», участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах

Світове співтовариство з тривогою спостерігало за розвитком конфлікту в Югославії. ООН, ОБСЄ, Контактна група відзначали порушення прав людини на території Косово. Саму активну позицію зайняло НАТО, яке одержало в попередні роки в Боснії і Герцеговині карт-бланш на самостійну миротворчу діяльність. Західні ЗМІ говорили про «рух за автономію Косово» і численні порушення прав людини, але не про сепаратизм косовських албанців і терористичних дій ОАК. Укорінилася точка зору про винність тільки Белграда і необхідності застосування військової сили. Тим більше, що спроби дозволити кризу мирним шляхом через переговори, човникову дипломатію і навіть погрози застосування санкцій і повітряних ударів НАТО по Сербії ні до чого не привели. Розміщення сухопутних сил НАТО в Македонії на границі із Сербією свідчили про серйозність намірів.

Хронологічно можна простежити як наростала криза:

березень 1998 — СБ ООН приймає резолюцію про збройовий ембарго у відношенні Союзної Республіки Югославії, квітень 1998 — Республіка Сербія висловлюється на референдумі проти міжнародного посередництва у врегулюванні косовської кризи, травень 1998 — президент СРЮ Мілошевич і Ругова домовляються про щотижневі зустрічі делегацій, червень 1998 — косовські албанці відмовляються від діалогу із Сербією (вони будуть бойкотувати зустрічі ще 12 разів), серпень 1998 — НАТО схвалило три варіанти військового врегулювання косовської кризи, 23 вересня 1998 СБ ООН приймає резолюцію, що наказує Белграду припинення бойових дій, відвід спецпідрозділів з Косово. Початок діалогу з косовськими албанцями і забезпечення умов для повернення біженців, 13 жовтня НАТО віддає наказ про прискорення підготовки операції на території Косово і дає Югославії 4 дні (ультиматум буде продовжений до 27 жовтня) для виконання усіх вимог світового співтовариства. Мілошевич підписав договір про відвід сербських військ з Косово, розміщення 2000 спостерігачів з ОБСЄ і контролі авіації НАТО повітряного простору Косово, 24 жовтня СБ ООН приймає резолюцію, що наказує Белграду виконати усі вимоги ООН, 30 жовтня НАТО починає контрольні польоти над Косово 13 листопада НАТО приймає рішення про розгортання 1700 військових у Македонії з метою надання допомоги, у разі потреби спостерігачам ОБСЄ в Косово,

1999 рік

15 березня виявлені тіла 45 албанців у Рачаке. Белград говорить про убивство в ході бойових дій терористів з ОАК, експерти заявляють про «злочин проти людяності», 29 січня Контактна група виступає з твердою вимогою до Белграда і Приштині розпочаті мирні переговори не пізніше 6 лютого. Як основу пропонують 10 принципів, серед яких – повага територіальної цілісності Сербії і Югославії і виділення краю Косово істотної автономії, 7-23 лютого переговори в Рамбуйє між делегаціями уряду Сербії і косовських албанців про врегулювання на мирній основі. На останньому етапі США передають сторонам, що переговорюються, додаткові документи (які передбачають уведення військ НАТО), що офіційно не обговорювалися Контактною групою. США, підтримані всіма членами Контактної групи крім Росії вимагають підписання всього пакета документів, с 15 березня проходить другий раунд переговорів у Парижеві по врегулюванню в Косово. Переговори закінчилися нічим, підписала документи тільки албанська сторона. 24 березня блок НАТО почав першу фазу союзницької операції «Союзна сила», почалося бомбардування цілей у Сербії і Чорногорії. Белград оголосив про розрив дипломатичних відносин з чотирма ключовими країнами НАТО – США, Великобританією, Німеччиною і Францією. 16 квітня заява Ради по зовнішній і оборонній політиці Росії, у якому бомбардування Югославії розцінювалися як агресія НАТО проти суверенної держави. У ньому говоритися про те, що «якщо Росія втягнеться в конфлікт, ймовірна і сама небезпечна ескалація – на рівень глобального конфлікту». Це був один з численних документів осудливих агресію, прийнятих у Росії. 23 квітня виповнюється місяць із дня початку операції «Союзницька сила», що не увінчалася успіхом. На територію Югославії скинуто 5 тисяч тонн бомб, випущено 1500 крилатих ракет, убито близько 500 цивільних облич, близько 4 тисяч одержали поранення. У Вашингтоні відкривається ювілейний самміт НАТО, присвячений до 50-річчю організації і присвячена нової концепції НАТО, що передбачає самостійність воєнних дій альянсу на Європейському континенті. Єврокомісія затверджує заборону на постачання нафтопродуктів у СРЮ. 27 квітня в Москві проходять російсько-американські консультації по Югославії, при участі заступника держсекретаря США Телботта і спецпредставника президента РФ по Югославії Черномирдіна. НАТО продовжує наполягати на висновку з Косово усіх військ і поліції СРЮ і введенні 30 тисячного натовського контингенту. Президент США повідомляє про призов на службу резервістів. НАТО заявляє про збільшення військового

Сторінки: 1 2 3 4 5 6