У давніх греків демократизм був головним у їхньому облаштуванні життя В основі державного устрою лежала воля. Людина мала право на приватну власність (засоби виробництва та, звичайно ж, землю). Це право ставало гарантією особистої волі громадянина. Він мав право продати або передати в спадщину свою приватну власність, мав право вільно розпоряджатися виробленими товарами Мікенці мали право безпосередньо впливати на формування а нутрішньої та зовнішньої політики держави й на антимонопольні закони, що перешкоджали концентрації економічної й політичної влади в руках однієї особи, родини, стану, класу. Що ж було недоліком при такому начебто справедливому ладі. Тільки повноправний громадянин саме цієї держави й тільки в межах своєї держави мав волю. Якщо врахувати, що в ті часи існувало приблизно 2 тисячі держав у Давній Греції, то можна зрозуміти, чому це вважається недоліком Іммігранти й жінки, навіть перебуваючи у власній державі, не мали таких свобод Те ж саме можна сказати й про рабів.

У греків була розвинута скульптура Вона розвивалася постійно, була запозичена в цивілізації Єгипту, поступово почала вражати своєю жвавістю й більшою індивідуалізацією обрисів Згодом вона перестає бути схожою на застиглий символ і починає відбивати динаміку стосунків повноправних громадян поліса

Розвивалася і грецька архітектура Спочатку греки захопилися будівництвом храмів. Потім чимраз збільшується будівництво найважливіших центрів поліса — агор. Це площа для зборів народу, щоб вирішити політичні й економічні проблеми На ній почали будуватися будинки, що призначалися для різних громадських потреб — різноманітних урядових закладів, зібрань і т п З'являються будинки булевтерія, театру, гімнасій, палестри, стадіонів Давні греки створили оригінальні розробки форми храмів і їхніх деталей. Давньогрецька цивілізація дивним чином відчувала пропорції побудованих споруд, ніколи не принижуючи почуття власної гідності вільного громадянина. З часів еллінізму в грецькій архітектурі з'являються палаци царів, вілли царських вельмож і заможних людей. У містах з'являються каналізація й водопроводи.

Антична культура з'явилася як цивілізація міст-держав і залишалася до свого кінця такою, незважаючи на втрату містами права на проведення незалежної зовнішньої політики, підкріпленої власними самостійними збройними силами Але через чимраз більший наступ центральної імператорської влади на права муніципального самоврядування (аж до драконівського оподатковування Юстиніаном) міста все-таки занепадали.

Розвиток літератури й філософії

Формуються міста, а разом із ними розвивається й грецька література. Виникають нові жанри, що надалі впливатимуть на всю європейську літературу В архаїчну епоху були записані зразки епосу, зокрема «Іліада» й «Одіссея» Гомера, що стали предметами шкільної освіти не тільки в гімнасіях античності, але й у гуманістичній (класичній) гімназії нового часу. Епос поступається місисм ліриці, адже аристократи, чиїм середовищем і був епос, віддають свої позиції демократії. Епоха архаїки подарувала світові багатьох талановитих поетів: Алкея, Сапфо, Анакреонта, Архілоха й багатьох інших. Класична епоха знайомить греків із драмою, у кожному місті виникають театри. З'являються драматурги: Есхіл, Софокл, Еврипід — трагіки, Арістофан — комедіограф. Ісегорія (рівна свобода слова для всіх громадян) й ісономія (політична рівноправність) приводять до розквіту ораторського мистецтва. Демосфен і Сократ стали відомими завдяки своїй ораторській майстерності, а також політичній діяльності. І вони не були одинокі. Існувала безліч чудових ораторів, які вміли красномовно переконувати народ.

Виникає історіографія, відомими представниками якої були Гекатей Мілетський, Геродот і Фукідид. Зростає й роль грецької філософії.

У нерозривному зв'язку з філософією розвивається також і наука давніх греків. Відомо, що вже в античності в неї були досягнення, які дотепер використовуються сучасними вченими. Сучасні математика, геометрія, медицина й астрономія є, по суті, продовженням науки давнини. На належному рівні знаходилася й техніка. Слід ураховувати, що за часів античності вона не мала такого тісного зв'язку з науковими досягненнями, як сьогодні. Це зумовлено тим, що рабська праця була набагато дешевшою, а отже, вигіднішою, ніж технічні розробки Виняток складала тільки військова техніка. Незважаючи на це, інженери й техніки за тисячу років від епохи класики й до кінця античності дали сильний поштовх розвитку продуктивних сил, розширили асортимент товарів споживання, підвищили їхню якість, збільшили їх кількість. Наукові винаходи також використовувалися в суднобудуванні, піднімальних механізмах, гірській промисловості, водному господарстві (це й трубопроводи, і водяне колесо). Використовувався тиск пари й повітря. І хоча давні греки застосовували рабську працю для здешевлення роботи, проте саме в античності були створені прогресивні конструкції плугів, косарки, жниварки й водяних млинів.

IV століття до н. є. стало століттям, коли повністю сформувалася грецька система освіти. Греки мали можливість одержати загальну енциклопедичну освіту (енкюкліос пайдейа). Така освіта було поширена в Римі, за часів християнського середньовіччя й навіть у період нового християнсько-демократичного часу (мається на увазі класична гімназія, гуманітарна освіта). До того ж відомі класичні мови, до числа яких належать давньогрецька та латина, укоренилися в лексику багатьох інших мов, навіть і неєвропейських, назавжди пов'язавши в єдине ціле культуру минулого з культурою сьогодення.