Реферат з світової історії

Франція у другій половині ХХ ст.

План

Становище Четвертої республіки в 40-х-50х рр..

Проголошення П’ятої Республіки Ш.де Голль.

Франція у 70-х рр.. – 90-х рр.

Зовнішньополітична доктрина Франції.

Війна та окупація нанесли великі руйнування економіці Франції. В 1944 рр. об’єм промислового виробництва впав до 38%, сільськогосподарського – до 60%. Зовнішня торгівля була згорнута, фінансова система знаходилась в комі.

На передній план виходять партії, що відігравали відчутну роль в русі Опору. Зокрема це були КПФ, Соціалістична партія (діяла разом), загальна конфедерація праці, Французька конференція трудящих-християн, Загальна конфедерація кадрів.

Значно зріс авторитет генерала Шерля де Голля. В період 1944-1945 рр. діяло Тимчасовий уряд очолював де Голь). Уряд виступав за союз з СРСР, США і Францію. Активно вимагало розчленування Німеччини. Під тиском населення було проведено ряд реформ:

збільшено грошові виплати на 40-50%;

проведена чистка державного апарату від колабораціоністів;

націоналізовано вугільну, автомобільну та авіабудівельну промило світ.

В країні готується підготовка до виборів в Установчі збори, а також до референдуму 21 жовтня 1945 р. віблуись вибори. Більшість отримали комуністи та соціалісти. Було сформовано трьох партійний уряд на чолі з Ш.де Голем. Новий уряд провадив політику соціальних реформ:

встановлення тіл заробітної плати;

40 год. Робочий тиждень;

двохтижневі відпустки;

пенсії з 65 річного віку;

допомога багатодітним сім’ям;

кредитування селянських господарств.

Внаслідок конфлікту між урядом і головою уряду 20 січня 1946 р. Ш.де Голь подає у відставку. 26 грудня 1946 р. у Франції було за прийнято Нову Конституцію. Основні положення:

проголошені основні права і свободи людини і громадянина;

мирний характер зовнішньо політики;

республіканська-парламентарний устрій;

президент володів лише представницькими функціями;

розширено систему місцевого самоврядування.

Проти такої моделі держави виступив Ш.де Голль.

Після виключення з уряду комуністів провідні позиції зайняли соціалісти. Їхня внутрішні політика була досить непослідовною і суперечливою. Було припинено націоналізацію, збільшено податкові тарифи. В 1948 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний рівень, в 1950 р. сільське господарство перевищило рівень 1939 р. і було відмінено карткову систему. Швидко розвивається державно-монополістична модель економіки.

Франція прийняла план Маршала. В травні 1950 р. міністр закордонних справ запропонував створити організацію Єдиний Ринок (Європе2ське об’єднання вугілля та сталі). Договір передбачав відміну митних пошли і створення єдиного ринку для вугільної та металургійної промисловості. Увійшли ФРН, Італія та Бенілюкс.

В 1947 р. генерал Шарль де Голль створив організацію “Об’єднання французького народу” (РПФ). Він заявив, що РПФ є не партією, а представляє широкий рух французького народу.

Початок розпаду колоніальної імперії, залежність Франції від США викликало критику як комуністів, так і націоналістично настроєної буржуазії. В 1952 р. в кратні вибухнула інфляція, зросло безробіття. Парламент розколовся на “європейців” і “націоналістів”. Однак останній удар Четверта республіка отримала в Алжирі де весною 1958 р. вибухнув заколот ультра колоністів.

2. За цих умов 1 червня 1958 р. Національні збори призначили де Голля прем’єр-міністром Франції. Особа цього генерала задовольняла як правих так лівих.

Де Голль (22.ІІ.1890 р. – 9.11.1970). – Народився в сім’ї викладача. Вчився у військовому училищі Сен-Сір, у Вищій військовій школі в Парижі. Брав участь в І Світовій війні. В 1940 р. генерал де Голль створив організацію Опору. Вільна Франція”.

Після приходу до влади в 1958 р. він висунув проект реформування Конституції з метою розширення повноважень виконавчої влади. 4 жовтня 1958 р. було прийнято Конституцію П’ятої республіки. Згідно з нею:

президент як голова держави отримав особливі прерогативи, в тому числі право призначення вищих цивільних і військових керівників, право розпуску парламенту, керувати зовнішньою політикою, приймати всю повноту влади у разі надзвичайної ситуації;

законодавча ініціатива і затвердження складу уряду залишилися у веденні Національних борів.

Голлісти вважали, що партія по своїй суті відображають інтереси лише частини населення, а система парламентсько-партійної демократії лише слугує засобом для досягнення компромісу між їхнім егоїстичними інтересами. Лише голова держави, що має необхідні повноваження. Здатний гарантувати національну єдність.

Прагнучи стабілізувати ситуацію в країні, де Голль ужив рішучих заходів проти ультраколоністів. У листопадів 1958 р. де Голль створив політичну організацію “Союз в захист нової республіки” (ЮНР). Проголошувалась підтримка голлістів.

Починаючи з 1958 р. в країні відбувається ріст промисловості, зростає технічне озброєння промисловості. Уряд створив атомну і ракетну промисловість. Зросли прибутки нафтової промисловості. Особливо зросла роль іноземного капіталу, хоча де Голль активно проводив національну політику Активним стало втручання уряду в економіку.

В травні 1968 р. вибухнула політична криза, яка почалась з виступів студентів у найбільших містах (вимагали покращення умов життя, реформи освіти. Основні профспілкові центри закликали до страйку. Держава і монополії пішли на поступки:

тік зарплати зріс на 35%;

зарплату підвищили на 12%;

відпустки збільшені на 3 тижні.

В квітня 1969 р. генерал де Голь подав у відставку.

3.Наступники де Голля –Жорн Помпіду і Валері Тіскан Дестен заявили про продовження політики голлізму. В першій половині 70-х Франція хопила валютна, енергетична криза. В 1972 р. дві найбільші партії ФКП і СПФ утворили Союз лівих сил. Однак ліві партії здобули перемогу в 1981 році. Тоді на виборах переміг Союз за французьку демократію. Президент став Франсуа Міттеран, а в уряд увійшли два комуністи. Уряд провів часткову націоналізацію великих банків і компаній. У березні 1993 р. прийнято програму оздоровлення економіки:

підвищено податки;

заохочення приватної ініціативи.

Зовнішня політика Франції в другій половині ХХ ст. відзначалась непослідовність і в той же час реальністю.

В 40-50-х р. Франція прийняла активну участь в “холодній війні”. Влітку 1948 р. парламент прийняв план Маршала. У