квітні 1949 р. Франція ввійшла до складу НАТО. На французькій території розмістилась штаб-квартира НАТО, Франція відмовилась від репарацій з боку Німеччини, згодилась із вступом ФРН до “плану Маршала”.
Франція в цей період сповідувала ідею “атлантизму” – підпорядкування зовнішньополітичного курсу інтересам США.
В 1946 р. розпочалась війна Франції з В’єтнамом (до 1954 р.). В 1952 р. було створено Європейська Оборонна Спільнота, однак французький парламент відкинув цю ідею.
З 8 років І в’єтнамської війни Франція втратила 320 тис. солдат і офіцерів. В липні 1954 р. уряд Мендес-Франса визнав незалежність В’єтнама, Лаоса, Камбоджі. В 1955 р. Франція надала автономію Туліса і Марокко й листопада 1954 р. вибухнуло повстання в Алжирі. Алжир мав особливе значення:
морський департамент;
1 млн. Європейців (з 9 млн. населення);
значні поклади нафти.
В Алжирі вибухають заколоти з метою проходу до влади ультракологістів. 13 травня 1958 р. армія захопила владу в колонії. Прихід до влади де Голля дещо розрядив ситуацію. Однак в 1961 р. було створено ОАС (організацію Тайної армії), що спробувала захопити владу. Заколот було подано. В 1962 п. Алжир отримав незалежність, а Франція зберегла військову базу і контроль над видобутком нафти. На 1962 р. французька колоніальна імперія розпалась.
На початку 60-х р. Франція виходить з НАТО і зближується з СРСР. В 1958 р. було створено Французький союз Націй.
Література
Буранок Ю.В. Всемирная история. Нов..время 1945-1998 – К., 1998.
Новейшая история: 1939-1973. Под ред. И.С. Галнина – М., 1975.
Новітня історія. 1939-1988. За ред. В.К. Фураєва – К., 1989.
Татаринов М.В., Воропаєва В.В. Історія України та всесвітня історі ХХ ст. – Харків, 200)