Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці, що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.

Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р. склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту інфляції в 1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%. Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі менше.

2. Промисловість

Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на зеленому лузі".

Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала науково - технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у різкому збільшенні витрат на науку й освіту, у рості престижу і привабливості центрів науково - технічного прогресу. Але процес цей складний. Науково - технічна революція почалася у ФРН на 10-15 років пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.

До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати "наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати, електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й експорту.

Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й автомобілебудування.

Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших виробів ФРН займає перше місце у світі.

Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і "Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і "Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7 %.

Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи "сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні, чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена, Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці; виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.

Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у результаті маються високорозвинені і райони,