здавна був Рейн, де розміщувалися основні центри гігантського концерну "ИГ Фарбеніндустрі", ліквідованого після війни. Тепер "концерни-спадкоємці" зосередили у своїх руках хімічну промисловість трьох основних районів по Рейну - Рейнсько-Рурського, Рейнсько-Майнського і Людвігсхафена-Мангейма. Розвиток хімічного органічного синтезу мало змінив її географію: до всіх трьох головні центрів прокладені нафтопроводи від портів. Поблизу кожного з них виникли нафтопереробні заводи. Нафтопереробка була як би підведена під звичну раніше схему розміщення основних заводів. Це підсилило забруднення Рейну, збільшило масу відходів, що скидаються в ріку. Потреба хімічних концернів у великій кількості імпортної сировини, і насамперед у нафті, необхідність експортувати свою продукцію і, нарешті, забруднення ними Рейну змушує їх шукати нові варіанти розміщення. Найбільш вилучений від моря гігантський концерн Басф побудував трохи нових заводів у портах Нідерландів і Франції.
Легка промисловість ФРН помітно уступає важкій. ФРН змушена ввозити тканини і взуття у великій кількості. Продукція стародавніх текстильних районів і центрів навколо Руру (Крефельд, "Бергешис Ланд", Мюнстерланд) і на півдні (Аугсбург і північний схід Баварії) виявилися під тиском тканин "з реторти" - з хімічних. І насамперед синтетичних, волокон. Великий вплив робить і конкуренція імпортних тканин країн "Загального ринку". Взуттєва промисловість у значній мірі перейшла на штучну шкіру; ринок ФРН наводнює більш дешеве італійське взуття.
Добре відомі традиційні галузі країни - пивоварство і виноробство. У ФРН виробляється близько 4000 сортів пива; пивоварні заводики є в багатьох дрібних містах. ФРН тримає і світовий рекорд по споживанню пива - 150 літрів на душу населення в рік. Пивні погребки і зали - улюблене місце зустрічей і бесід. Однак третина пива йде на експорт. Рейнські і Мозильські виноградні вина відомі і за межами країни. Доліну Мозеля зі знаменитими виноградниками, називають "винною дорогою".
3. Сільське господарство
Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період характеризується переходом до індустріальних методів виробництва, підвищенням інтенсивності концентрації виробництва і капіталу, формуванням агропромислового комплексу. Ця галузь забезпечує високий рівень середнього споживання продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі витрат населення. Природні умови для сільського господарства сприятливі на більшій частині ФРН. Близько 1/3 її лежить на Північно-Німецькій низовині, майже 1/6 займають невисокі Середньонімецькі гори з м'якими формами рельєфу. Клімат ФРН - перехідний від океанічного до континентального - дозволяє скрізь вирощувати сільськогосподарські культури помірного поясу. Ґрунти в основному середньої родючості. Але на оброблюваних землях вони набагато краще природних через постійне внесення добрив. Індустріалізація аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50-60-і роки, була підготовлена активною інвестиційною політикою і перетворила сільське господарство в дуже капіталомістку галузь економіки. Сільське господарство ФРН відрізняється високою насиченістю технікою. З початку 80-х років у сільському господарстві підсилюється дія інтенсивних факторів, що відбиває загальну тенденцію до переходу економіки до ресурсозбережуючого напрямку технічного прогресу.
Для аграрного ладу ФРН характерна перевага капіталістичної (грошової) оренди землі і капіталістичного землеволодіння. Однією з характерних рис розвитку сільського господарства ФРН в останні десятиліття є його концентрація, витиснення дрібного виробника.
У структурі сільського господарства ведуче місце належить тваринництву: на його частку приходиться близько 1/3 вартості продукції цієї галузі. ФРН має значне поголів'я свиней і великої рогатої худоби. Найбільші доходи дає молочне господарство, потім м'ясне. В усіх районах тваринництво сполучається з рослинництвом, що значною мірою обслуговує його. Рілля займає ледве більш 1/3 земельних угідь ФРН. Однак завдяки високій врожайності сільськогосподарських культур збори значні. Серед зернових виділяються пшениця (її збирають тепер утроє більше, ніж на початку 50-х рр.) і жито, а також ячмінь і овес, що використовуються як корми. Ячмінь йде на готування пива, особливо в Баварії (для цієї мети там вирощують також хміль). Майже скрізь вирощують картоплю, у багатьох районах - цукровий буряк, що зв'язана в сівозміні з пшеницею і ячменем. Незважаючи на значний розвиток, сільське господарство ФРН не цілком задовольняє потреби країни. Приходиться імпортувати частину пшениці і жирів, багато продовольчих товарів, велику частину вовни й іншої сировини. Агропромисловий комплекс займає важливе місце в західнонімецькій економіці: у ньому зосереджено 1/5 самодіяльного населення країни, причому аж до 80-х років йшов активний перелив трудових ресурсів із сільськогосподарської сфери в АПК. Державні органи беруть на себе рішення питань по зміні аграрної структури, кредитуванню і фінансуванню сільського господарства, регулюванню ринків сільськогосподарської продукції.
VII. Транспорт
ФРН відрізняється високим розвитком усіх видів транспорту. Країна тримає першість серед країн Європи по довжині автострад, по розвитку річкового транспорту; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв. км.) вона уступає лише Бельгії. Усі види транспорту в основному сучасні по технічному рівні: автобани вважаються кращими в Європі, основні напрямки залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні роки, а ріки "каналізовані", у приморських містах будуються приморські порти. Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у Франкфурті-на-Майні уступає тільки Лондонському і Паризькому.
Особливо велику роль грає автомобіль у пасажирських перевезеннях. Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних доріг. ФРН тримає сумний рекорд у Європі по транспортних жертвах. Але розширення мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.
Центральне положення країни в західній Європі обумовлює міжнародне значення багатьох шляхів, що проходять через її територію. В останні роки мережа залізниць усередині держави скорочується, зате збільшується частка електрифікованих доріг, швидкості руху ростуть. Залізниці, що належать державі, відносяться до збиткових підприємств. Основна причина цього - пільги на перевезення масових вантажів для великих