Економічні вчення західноєвропейських соціал-утопістів

План.

Утопічний соціалізм. Сен – Сімона, Фурє, Оуена.

Сен-Сімон, сенсімоністи і походження колективізму.

Соціалісти – асоціаністи. Фурє і Оуен.

Вступ.

Розвиток капіталізму свідчить про недосконалість нового економічного устрою. Капіталізм суворо критикували і прихильники і противники капіталізму.

Сісмонді та Прудон, завершуючи свою політекономію соціальними висновками, розширили межі, відведені цій науці основоположниками. Але висуваючи проблеми справедливого розподілу багатств, не торкалися приватної власності, визнавали її необхідною і незаконною.

Утопічний соціалізм. Сен – Сімона, Фурє, Оуена.

Одним з перших науково обґрунтованих соціалістичних доктрин, що базувались на критиці приватної власності, на концепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів Сен-Сімона, Фурє і Оуена.

Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його атвори наманись вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції – державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу. Вони вірили, що суспільство може вдосконалити, впливаючи на людську свідомість, використавши силу держави.

Утопічний соціалізм зявляється майже одночасно в трьох формах, у трьох своїх різновидах: у Франції – сенсімонізм і фурєризм, в Англії – оуенізм.

Сен-Сімон, сен-сімоністи і походження колективізму.

Сен – Сімон (1760-1825) виходець із французької аристократії, був великим землевласником.

Теоретичні підходи Сен-Сімона до аналізу суспільства базувались на історичному методі.

Сен-Сімон, як і інші утопісти вирішує питання докорінної перебудови суспільства, але щодо загальнотеоретичних поглядів він вимагає, щоб минуле людства і його сучасне вивчалося як єдиний процес прогресивного розвитку суспіства.

За Сен-Сімоном, суспільство, цілісна система політики, економіки і знання, у своєму історичному розвитку проходить три формації: рабовласницьку, феодальну та індустріальну. Економіка і політика з одного боку і знання з іншого розвиваються паралельно.

Капіталістичне суспільство Сен-Сімон розглядає як проміжну стадію між феодалізмом та індустралізмом.

Характеристика капіталізму ґрунтується на аналізі його суперечностей, долі приватної власності та індустрії, що народжувалась. Головною вадою капіталістичної системи Сен-Сімон вважав відсутність у ній організуючої, обєднуючої основи. Наслідком цього є те, що у виробництві панує приватна власність і народжувана нею анархія. За його визначенням період коли економіка і політика відокремлені, то період є перехідним. Тому капіталізм він відносить до перехідного від феодалізму до науково-індустріальної системи.

Усе сучасне йому суспільство він поділяє на два класи: на індустріалістів (елемент майбутнього) і власників (непродуктивний клас елемент феодалізму).

Економічний устрій суспільства індустріалістів.

Економічною формою нового суспільства, що вирішить проблему узгодження трьох складових суспільного розвитку стане асоціація. Формування асоціації відбувається створенням промислових угрупувань на базі існуючих капіталів та виробництв. Це буде обєднання промисловців, торговців, банкірів, фермерів, робітників і вчених. Завдяки асоціації приватна власність трасформується в колективну (поступову).

Асоціація замінить форму розподілу.

Капітал, власність підприємця – члена асоціації, є основою функціонування індустріальної системи. Справедливий розподіл благ у майбутньому суспільстві Сен-Сімон розуміє не як зрівнялівку, а як розподіл за внеском у суспільне виробництво, як частина прибутку, асоціації, що використовуються для задоволення суспільних потреб. Коли асоціація набере планетарного масштабу, розподіл взагалі здійснюватиметься за потребами.

Політичний устрій суспільства Сен-Сімон обмежує колективним управлінням асоціацією впровадженими індустріалами.

Економічний уряд прийде на зміну політичному, відбуватиметься правління речами, замість управління людьми. Як працею, так і капіталом розпоряджатиметься асоціація в особі створених нею колегій та рад.

Шляхи переходу до індустріального ладу.

Досягнення мети є, за Сен-Сімоном можливим лише тоді, коли за справу візьметься держава і поряд організатора асоціації виконуватиме функцію духовного перевиховання членів суспільства. На Сен-Сімона лише свідома діяльність забезпечує порядок і добробут суспільства.

Сенсімоністи формують теорію експлуатації.

Вони вважають, що в основі капіталістичного нагромадження леить неокласична частка праці, найманих робітників, але розрізняють прибутки від праці підприємця і прибутки від власності.

Шлях до колективізму сенсімоністи бачили по скасуванню закону успадкування власності і поступовій передачі. Промисловість також із рук приватних підприємців має ввійти у власність держави. Нетрадиційні підходи до аналізу дали змогу сенсімоністам досить докладно описати економічний лад майбутнього справедливого суспільства. Водночас прихильників сенсімонізму були активними підприємцями у фінансовій та промисловій сфері і відігравали провідну роль в економічному управлінні суспільством.

Соціалісти – асоціаністи. Фурє і Оуен.

Шарль Фурє (1772-1837) народився в Безансонії в купецькій родині.

Основним змістом його праць є ідея соціальної гармонії, що можлива лише в суспільстві побудованому на засадах справедливості і рівності. Він негативно ставиться до революції, яка загарбує багатих, але капіталізм в основу якого покладено приватну власність необхідно реформувати. Вихід він бачить за впровадження суспільної власності на засоби виробництва.

Характеристика капіталізму.

Фурє бачить у торгівлі, джерело всіх пороків суспільства. Суть суперечностей полягає у боротьбі між виробниками і торговцями.

Фурє формулює логічне вчення про концентрацію та централізацію виробництва, що капіталізм розвивається через витіснення дрібних і середніх підприємств великими, а також злиття капіталів в наслідок організації акціонерного товариства. Він робить висновок, що розвиток приведе до нової фази, яка називається “промисловим” або торговельним феодалізмом.

Майбутній суспільний лад.

Фурє головним здобутком життя вважав відкриття нової форми організації суспільства – асоціації, яку він називав Соціальною Гармонією.

Господарську систему нового суспільства він бачив як сукупність окремих, економічно відособлених одиниць – фаланг. Економічною основою майбутнього ладу Фурє вважав суспільну ладу на засоби виробництва. Власність усуспільнюється не державою, а окремими товариствами – фалангами, які стають реальними власниками, де зберігається приватна власність. Вона визначає пропорції розподілу продукту. Розподіл здійснюється до внеску кожного. Фурє впевнений, що продуктивність праці у фаланзі буде високою і кожен буде мати заощадження. Власниками у фаланзі будуть не тільки багаті, а й усі. Фурє переконаний у перевагах вільної праці, таким чином буде досягнуто суспільної