Наприкінці 1929 р. в США почалася одна з найнебезпечніших економічна криза, яка за короткий період часу охопила усі капіталістичні країни. Падіння курсу акцій на Нью-Йоркській біржі було катастрофічним. Паніка охопила власників акцій і вони почали їх продавати. 24 жовтня було продано 12,8 млн. акцій, а 29 жовтня – 16,4 млн. акцій, вартість яких зменшилась більш як на половину. 32 млрд. доларів, вкладених акціонерами в цінні папери, перестали існувати. У країні почали закриватися заводи, фабрики, чисельність безробітних зросла, зарплата працюючих падала.

Це була криза перевиробництва товарів, яка призвела до дезорганізації виробництва. Спочатку Г. Гувер запевняв американців, що криза є тимчасовою і рекомендував бізнесу самому із неї виходити, не хотів відходити від індивідуалістської теорії і переходити на позиції державного регулювання економічного життя.

5 грудня 1929 р. президент Г. Гувер скликав спеціальну нараду 400 представників крупних банків і трестів для вироблення заходів по боротьбі з кризою. Учасникам наради була запропонована програма вкладень 8 млрд. доларів у капітальне будівництво. Промислові і залізничні монополії також мали вкласти у свої підприємства 3 млрд. доларів. Реалізація цих заходів дала тимчасовий ефект. У травні 1930 р. Г. Гувер заявив: “Криза уже позаду”. Але це було не так. Криза розвивалась. У 1931 р. була створена “Національна кредитна корпорація”, капітал якої досяг 3,5 млрд. доларів. Для боротьби з кризою в галузі сільського господарства було створено “Федеральне фермерське бюро”, якому держава асигнувала 500 млн. доларів. У торгівлі з 1931 р. США стали на шлях протекціонізму.

Однак ось ці суттєві регулюючі заходи і спеціально утворені органи не справились із кризою. Падіння виробництва не зупинялось. Видобуток вугілля зменшився на 42%, виплавка чавуну – на 79%, сталі – на 76%, виробництво автомобілів – на 80%. З 297 доменних печей працювало тільки 46. Випуск промислової продукції скоротився більш як у два рази. Вивіз пшениці за кордон зменшився на 82%, а її запаси в США збільшились у 3,5 рази. Ціни на сільгосппродукти в США в 1932 – 1933 рр. порівняно з 1929 р. впали у 3-4 рази. Валовий дохід фермерів зменшився більш як у 2 рази. Вартість промислових акцій з вересня 1929 до 19 червня 1932 р. впала на 85%. 10 тис. банків припинили своє існування.

Наслідком таких змін у промисловості, сільському господарстві, фінансах було зростання безробіття. На березень 1933 р. число безробітних досягло 17 млн. чол. Зауважимо, що на той час в США ще не діяла державна система соціального страхування по безробіттю. Безробітна людина не мала засобів для існування. Зарплата працюючих продовжувала знижуватися, і на кінець 1932 р. впала удвічі. 45% фермерів не могли розрахуватися за кредити. За п’ять років (1929-1933) в примусовому порядку було продано 1 млн. ферм.

Багато жителів міст не могли оплачувати своє житло. Власники будинків їх насильно виселяли із квартир. По всій Америці з’явились “гувервіллі” (житло з картону і фанери).

Безробіття, скорочення зарплати і збільшення тривалості робочого дня привели до зростання соціальної напруги , невдоволення серед робітників, фермерів, інтелігенції. Вони вимагали припинити зменшення зарплати, надання їм допомоги, анулювання боргів і зменшення податків.

Новою ознакою протестного руху була його масовість і організованість.6 березня 1931 р. 1,250 тис. безробітних вийшли на вулиці міст , протестуючи проти безробіття. У Нью-Йорку, Детройті в демонстраціях взяло участь понад 100 тис. чол., у Чикаго – 50 тис. чол. Поліція здійснила арешти серед керівників страйків, демонстрацій.

У липні 1930 р. у Чикаго відбувся національний з’їзд безробітних, який розробив програму боротьби за надання допомоги безробітним. Для організації керівництва цією боротьбою була створена “Національна рада безробітних”. Голодні походи безробітних, які організовувала Компартія США, в 1931 і в 1932 рр. у т. ч. на Вашингтон, стали суровою реальністю тогочасної Америки. Рух безробітних, марш смерті 25 тис. ветеранів Першої світової війни та членів їх сімей до Білого дому у 1932 р., які вимагали виплатити їм пенсії і розгін їх демонстрації з допомогою війська було свідченням серйозної соціально-політичної напруги в американському суспільстві.

Страйкова боротьба працюючих у роки економічної кризи не набула масового характеру. На цей час у профспілках США було 10% робітників. Страх втратити роботу утримував багатьох від участі у страйках. До того ж американська буржуазія, щоб придушити боротьбу робітників і фермерів, застосовувала терор і репресії. Лише в 1930 р. було заарештовано 5935 робітників. Фашистські тенденції стали реальністю суспільно-політичного життя. Ку-клус-клан, Американський легіон безпосередньо брали участь у придушенні робітничого і фермерського руху. Були спроби заборонити компартію США.

У 1932 р. економічна криза в США досягла найбільшої гостроти. Кожен третій робітник не мав роботи. Повністю зайнятими на виробництві було лише 10% працюючих. Неймовірно, але нестерпне становище більшості населення було за умов надлишку всього. Біднота і багаті складали два протилежні полюси американського суспільства.

Морально-психологічний вплив кризи на населення був таким сильним, як ні в жодній країні світу. У свідомості багатьох людей складалось враження про “планетарну катастрофу”. Індивідуалістський характер масової свідомості американців у цьому відношенні також зіграв свою негативну роль. Вину за катастрофічне погіршення свого становища вони покладали не стільки на об’єктивні соціально-економічні процеси, скільки на власні недоліки