Протягом багатьох десятиріч панування індивідуалістської ідеології в США, на відміну від Європи, не склалася система соціального захисту населення. Криза для американців стала національним лихом.

Саме в такій соціально-економічній і морально-психологічній атмосфері в 1932 р. почалась кампанія по виборах президента США.

Передвиборча платформа республіканської партії включала вимоги дотримання бездефіцитного бюджету, заперечувала необхідність збільшення державних соціальних витрат. Розправа літом 1932 р. над ветеранами війни, яка була здійснена за особистим наказом Г. Гувера, зробила шанси республіканців на успіх в передвиборній кампанії 1932 р. безнадійними. Складність ситуації для Г. Гувера була ще і в тому, що йому виборці більше не вірили.

Демократична партія висунула кандидатом на посаду президента США Ф. Рузвельта. Ф. Рузвельт і його “мозковий трест” розробили досить солідну передвиборчу платформу і доклали максимум зусиль, щоб її донести до найширшого кола людей. В основу своєї передвиборчої платформи Ф. Рузвельт поклав вияснення причин економічної кризи і визначення шляхів для її подолання. Критика республіканців за наслідки їх управління країною, обіцянка надати роботу безробітним, фермерам, підвищити ціни на сільгосппродукти, почати проведення реформ на користь мільйонів “забутих американців” були також широко використані передвиборчим штабом Ф. Рузвельта.

Ф. Рузвельт, виясняючи причини економічної кризи, вказав на нестачу капіталовкладень і несправедливий характер розподілу багатств і товарів. Основним напрямком діяльності майбутнього президента мало бути державне регулювання економічного життя в країні, планове скорочення виробництва, надання роботи робітникам і підвищення зарплати усім працюючим. Мав бути здійснений поворот держави обличчям до своїх громадян, їх соціального захисту.

Більшість виборців віддали на виборах президента свої голоси Ф. Рузвельту. Він одержав 22,822 тис. голосів, у той час як Г. Гувер зібрав 15,762 тис. голосів. Демократична партія здобула перемогу і на виборах в обидві палати Конгресу. Ф. Рузвельт зарекомендував себе на посаді президента США як видатний державний і політичний діяч. Державний капіталізм за роки його президентства (1932-1945) значно зміцнів.

Ф. Рузвельт здійснив ряд реформ, активно втручаючись у ділову діяльність американців. Планування, контроль і регулювання лягли в основу політики, яка отримала назву “Новий курс”. Цей термін вперше вжив Розенман – організатор передвиборчої кампанії Ф. Рузвельта. У своїй сукупності вищеназвані заходи надали впевненості людям у можливість виходу із кризи, сприяли зміцненню національної єдності і в кінцевому рахунку вивели економіку США з економічної кризи.

Ф. Рузвельт, виступаючи 4 березня 1933 р. під час інаугурації, заявив, що економічна криза має не міжнародні аспекти (на цьому наполягали республіканці), а внутрішні причини, зажадав надання виконавчій владі широких повноважень для ведення війни проти лиха, наче це в країну “прийшов зовнішній ворог”.

Реалізація “Нового курсу” відбувалась у декілька етапів. Уряд Ф. Рузвельта приступив до проведення цілої серії надзвичайних заходів. 9 березня 1933 р. була скликана спеціальна сесія Конгресу, робота якої продовжувалась більше трьох місяців.

У першу, чергу був наведений порядок у фінансово-валютній області. 6 березня 1933 р. згідно розпорядження президента були закриті усі банки країни для переобліку, був введений жорсткий контроль за міжнародною фінансовою діяльністю, був заборонений експорт золота, а долар був приведений до золотого номіналу. 10 березня 1933 р. банки США були відкриті. Були надані державні субсидії “здоровим” банкам. 2 тис. банків було оголошено банкрутами.

Наступними кроками з боку нової адміністрації була заборона вільного продажу валюти. Усіх громадян зобов’язали обміняти золото на паперові гроші. За ухилення від виконання цього розпорядження була загроза 10 років тюрми і штрафу в 100 тис. доларів. Одночасно держава гарантувала вклади тим громадянам, що мали їх до 5 тис. доларів. Відміну “сухого закону” (13 березня 1933 р.) також було здійснено в інтересах зміцнення фінансової системи країни.

Найважливішим актом уряду Ф. Рузвельта в економічній політиці був Закон від 16 травня 1933р. “Про оздоровлення національної промисловості” (НІРА), який почав діяти в червні 1933 р. В його основі було не допустити перевироблення продукції, не давати незароблених грошей, поліпшити умови праці. Відповідно до цього закону уряд США створив Адміністрацію по оздоровленню промисловості на чолі з Х. Джонсоном. До роботи в ній були залучені кращі економісти, банкіри, директори концернів, лідери АФП.

У першу чергу, Адміністрація здійснила примусове картелювання промисловості шляхом розподілу її на 17 груп. Для кожної з них були вироблені “кодекси чесної конкуренції”. Всього було вироблено 750 кодексів, які набули сили законів. Кодекси визначали обсяг виробництва, розподіл ринків збуту продукції між підприємцями, рівень цін на товари. Основною вимогою “кодексів чесної конкуренції” була заборона продавати товари нижче встановленого ними рівня цін. Це була політика забезпечення монопольних цін на товари.

Одночасно “кодекси” передбачали обмеження виробництва, а в деяких випадках і його скорочення з метою утримати ціни на високому рівні. Так, “кодекси” чорної металургії передбачали як скорочення виробництва, так і заборону будівництва нових доменних печей. Прибутки американських монополій зросли з 1 млрд. доларів у 1934 р. до 2,3 млрд. доларів у 1935 р.

Закон про оздоровлення національної промисловості проголосив курс на визнання ряду соціально-політичних прав робітників. Був взятий курс на збільшення робочих місць у промисловості, зменшення безробіття, встановлення тривалості робочого дня і мінімуму зарплати, укладання колективних договорів. Робітники отримали право об’єднуватися у профспілки.

Окремим напрямком соціальної політики були заходи по наданню допомоги безробітним шляхом організації громадських робіт. Конгрес США асигнував для цієї мети 3,3 млрд. доларів. Була створена Адміністрація громадських робіт, яку очолив міністр внутрішніх