В усіх штатах були створені табори, куди набиралась молодь віком від 20 до 25 років. На громадських роботах було залучено до 3 млн. чол. Заробіток там був малий, умови праці важкі. Разом з тим, цей захід значною мірою сприяв оздоровленню криміногенної обстановки в країні.

12 травня 1933 р. був схвалений закон “Про допомогу фермерам”. Для реалізації цього закону була створена Адміністрація по регулюванню сільського господарства (ААА) Основним завданням цього закону було скорочення виробництва продукції сільського господарства. Це мало привести до збільшення цін на неї і тим самим до збільшення купівельної спроможності фермерів і розширення внутрішнього ринку. За таких умов фермерський рух мав піти на спад.

У країні почалося небачене в історії США знищення врожаю і тваринництва, переорювали посіви пшениці, бавовнику. Лишки зерна держава брала у фермерів на зберігання, а фермери отримували гроші за своє зерно. Восени 1933 р. Адміністрація по регулюванню сільськогосподарського виробництва закупила у фермерів 6 млн. свиней. Неймовірно, але все це відбувалось у той час, коли понад 10 млн. безробітних не мали засобів для існування і були приречені на голод.

Тоді ж була створена Адміністрація сільськогосподарського кредиту (ФКА), яка в1935 р. надала великим фермерам кредит у 2 млрд. доларів. Наслідком цього кроку було розорення дрібних фермерів і економічне зміцнення великих ферм. З 1933-1935 рр. близько 600 тис. фермерів позбулися ферм внаслідок примусового розпродажу їх за невиплату боргів і податків.

Такими були основні заходи, здійснені в перші 100 днів президентства Ф. Рузвельта. Це були дні, за висловом Ф. Рузвельта, упорядження революції і, що якби їх не було, то в Америці був би або фашизм, або комунізм. Бізнесмени тепер говорили: не хочемо свободи – хочемо стабільності. Державний капіталізм в США став реальністю.

Найбільшим досягненням у соціальній сфері став Національний акт про трудові відносини, або закон Вагнера від 5 липня 1935 р. Закон гарантував право робітників на участь у профспілках, на підписання колективних договорів. Суть новизни в соціальній політиці полягала в тому, що держава звернула увагу на бідну людину, спробувала її соціально захистити і підтримати. Нагадаємо, що до 1929 р. головною тезою тодішніх президентів була: кожен сам за себе, один Бог за усіх.

Уряд США пройшов шлях від надання допомоги по безробіттю, яка була досить невеликою (16 доларів у місяць на сім’ю з 4-х чоловік) до надання роботи. Новим явищем у соціальній політиці уряду було прийняття закону про мінімум зарплати, про оплату понадурочної роботи (1,5), про податки (більше платили багаті люди), про колективні договори робітників і роботодавців, про соціальне страхування – пенсійне страхування і страхування по безробіттю. Розмір пенсій був встановлений на рівні 85 доларів на місяць. Допомога по безробіттю була встановлена єдиною в усіх штатах.

Тільки перелік основних соціальних законів, прийнятих в США під час економічної кризи, засвідчує про серйозні зміни у внутрішній політиці. Їх насідком було зміцнення держави та її органів, зростання патріотичних почуттів у громадян США. Інститут президентства в США завдяки ініціативам у здійсненні реформ Ф. Рузвельта став символом величі, мудрості і патріотизму.

Виникає питання, а чи був рух протесту проти монополій, їх наступу на основні права робітників у роки економічної кризи? Так, був. Страйки 1934 р. портових робітників Сан-Франциско, текстильників та інших категорій робітників дійсно мали місце. Симптоматично, що страйкарі добились задоволення основних своїх вимог. Закон Вагнера, прийнятий Конгресом США в 1935 р., регулював трудові відносини між підприємцями і робітниками, створював робітникам більш сприятливі умов для задоволення своїх вимог.

Виборча кампанія 1936 р. відбувалась в умовах напруженої політичної боротьби. Діючому президенту Ф. Рузвельту протистояв А.Ленден, який заручився підтримкою таких представників великого бізнесу, як Рокфеллер, Морган, Дюпон, Херст, а також куклускланівських і фашистських організацій.

Перемогу на виборах здобув Ф. Рузвельт. Він отримав 27 млн. 477 тис. голосів, а Ленден – 16 млн. 680 тис. голосів. Це означало, що реформи Нового курсу стали незворотними. Демократичну партію підтримували негри, вона мала більшість в обох палатах Конгресу.

У другій половині 1937 р. в США почалася нова економічна криза. У країні розгорталися жорстокі класові битви. У 1937 р. в страйках взяло участь 1 млн.860 тис. чол. У більшості випадків страйкуючі домоглися задоволення свої вимог.

У 1938 р. рівень промислового виробництва порівняно з 1937 р. скоротився на 23 %, виплавка сталі – на 44 %, чавуну – на 50 %.Перевиробництво промислових товарів і продукції сільського господарства знову стало реальністю. Загальна кількість безробітних перевищила 11,5 млн. чол. Було скорочено зарплату робітників, зайнятих у промисловому виробництві. Криза поширилась і на торгівлю. Різко скоротився експорт та імпорт товарів.

Профспілки підтримували страйкову боротьбу робітників. Однак число страйків і їх учасників на 1938 р. була значно меншою, ніж у попередні роки. Причиною було те, що залізничники, текстильники уже домоглися задоволення своїх основних вимог.

Уряд знову приймає закон про квоти на сільгосппродукти, про мінімум зарплати (25 центів за 1 год.), виділяє 3 млрд. доларів на громадські роботи. Промисловці і банкіри зі свого боку на з’їзді, що відбувся в 1937 р., зажадали від уряду обмеження соціального законодавства і дальшого зменшення зарплати робітникам. Верховний суд США в 1936 р. оголосив про неконституційність НІРА і закону про регулювання