Зарплата робітників, не дивлячись на інтенсифікацію їх праці, не тільки не зросла, але навіть знизилась на декілька пунктів. Робочий день тривав не менше 10 годин.

Складними були відносини в аграрному секторі. Юнкери і поміщики отримали від держави пільги на сплату кредитів. Спадкові двори (ті, що мали земельний наділ від 7 до 125 га. землі і їх володарі були арійцями) звільнялись від земельного податку, від податку на спадковість і ін. Чимало штурмовиків отримали земельні наділи. На 1939 р. зросло число землевласників, які мали наділи до 18,5 га.

Протилежними були дії уряду щодо торговців. З 1933 по 1939 р. у Німеччині в примусовому порядку було закрито 160 тис. дрібних крамниць.

Разом з тим, за рахунок організації додаткових робіт і, перш за все, будівництва автобаннів, аеродромів, військових заводів (а їх було збудовано 300, в т. ч. 60 – авіаційних, 45 – танкових, 76 – хімічних) безробіття скоротилося до 448 тис. у 1938 р. Уряд Гітлера контролював співвідношення між цінами і зарплатою працюючих, внаслідок чого інфляція в країні суттєво скоротилась, марка стабілізувалась.

Буквально процвітали великі монополії, отримуючи великі держзамовлення. Наприклад, концерн “Герман Герінг верке” з 1937 р. по 1939 р. об’єднав 177 заводів, 69 гірничопромислових і металургійних заводів, 56 торгових кампаній, 46 транспортних підприємств, 15 будівельних фірм та ін. Прибутки концерну “І. Г. Фарбен Індустрі” в 1939 р. зросли до 363 млн. марок. Це монопольне об’єднання виробляло 25% штучних добрив, 80% синтетичної гуми, близько 100% синтетичного бензину і барвників. Концерн Круппа, який виробляв зброю, в цей час отримав 21,1 млн. марок чистого прибутку. Різко збільшились прибутки Стального тресту, капітал якого досяг 800 млн. марок. У 1928-1929 рр. він виробляв 41% сталі і 43% чавуну. В такому ж напрямку йшов розвиток і банківської справи. У 1929 р. банки Берліна зосередили 67,5% усіх вкладів.

Ідеологічна обробка фашистами населення Німеччини здійснювалась за умов відсутності політичної опозиції. Сутністю фашистської ідеології був не тільки націоналізм, а й звірячий шовінізм, політичний бандитизм, система провокацій і катувань у відношенні до робітничого класу, дрібної буржуазії та інтелігенції. Метою ідеологічної роботи було утвердження всесилля держави і підкорення всього народу авторитаризму. Непокірні мали бути знищені любими засобами.

Фашистська ідеологія отруїла шовінізмом значні верстви населення, у т. ч. і частину німецького робітничого класу. Фашисти використовували і національні почуття, скривджених Версальським договором німців.

Основні положення фашистської ідеології були викладені Гітлером у книзі “Майн Кампф”. Ця книга була видана в Німеччині 8-мільйонним тиражем і часто в примусовому порядку поширювалась серед німців. У ній Гітлер обґрунтував теорію про перевагу германської раси, яка не повинна допускати змішування з іншими расами, про недостачу “життєвого простору для німців”. Німеччина повинна завоювати його шляхом війни на Сході, в ході якої мали бути допустимі “найбільш безжалісні методи боротьби”. Кінцевим наслідком війни для німців мав бути достатньо високий рівень життя. Ця теорія мала виправдати плани завоювання світового панування німецьким імперіалізмом. Вона утверджувала застосування сили і заперечувала мирне розв’язання міжнародних проблем.

Для реалізації цих планів уже в березні 1933 р. було створено міністерство народної освіти і пропаганди на чолі з Геббельсом. Невдовзі були утворені обласні органи пропаганди. Під їх контроль підпали усі газети, були змінені їх редактори. У країні була запроваджена сувора цензура, було заборонено ввозити і розповсюджувати на території Німеччини іноземну пресу.

Імперське управління культури прийняло рішення, (і неухильно його виконувало), по спаленню на вогнищах творів таких німецьких письменників, як Г. Гейне, Г. Манна та ін. “Чорні списки” заборонених книг і чистка бібліотек стали звичними і масовими явищами. У них були занесені 2000 найменувань. Спалення книг Геббельс назвав святом національної культури. На знак протесту проти терору 250 письменників залишили Німеччину. У роки влади фашистів справжню національну літературу уособлювали твори І. Бехера, В. Бределя, А. Зегерс, Г. Манна, А. Цвейга, Е. Ремарка, Т. Манна та ін.

Фашисти широко використовували радіомовлення. Причому німці могли слухати тільки німецьке радіо. Слухання передач з СРСР каралося відправленням у концтабори.

На екрани кінотеатрів ринула велика кількість націоналістичних і мілітаристських фільмів. Пісні, їх слова і мотиви закликали до помсти. Офіційним привітанням в Німеччині стало “Хайль Гітлер!”.

Фашисти оголосили школу і виховання основою “озброєної нації”. Головними навчальними предметами в школах були расова теорія і воєнна ідеологія, також військові заняття. Усі вчителі шкіл і студенти вузів повинні були брати участь у воєнізованих політичних організаціях. Для молоді були створені нові організації, такі як “Гітлерівська молодь” (8 млн. чол.), “Молода нація”, “Союз німецьких дівчат”. Вони охоплювали в примусовому порядку майже усіх дітей та підлітків віком від 10 до 18 років.

Ми уже відзначали, що в Німеччині були заборонені усі політичні партії, окрім НСРП. КПН, СДПН намагалися продовжувати свою роботу в умовах підпілля. Форми їх роботи були адекватними політичним умовам: нелегальний випуск газет, листівок. Мета нелегальної політичної діяльності була в тому, щоб підтримувати моральний дух. антифашистів. На жаль і тепер єдності дій КПН і СДПН не було. У період з 1937-1939 рр. мали