Новий уряд очолив Беренгер, який виступав за збереження монархії і одночасно пішов на деякі економічні поступки трудівникам. Цей уряд пішов також на скасування цензури, оголосив амністію політичним в’язням і т. д. Однак політична напруга в країні не спадала.

За таких умов правляча політична еліта вирішила пожертвувати монархією заради збереження за собою повноти політичної та економічної влади.

17 серпня 1930 р. Республіканський блок був реформований у Революційний комітет. Він мав шляхом військового перевороту ліквідувати монархію і встановити “консервативну республіку”. Провідні позиції в цьому комітеті відігравали праві республіканці на чолі з А. Самора і ліві республіканці на чолі з Асанья і М. Домінго. Соціалістична партія Іспанії підтримала цей блок у надії на вирішення ним завдань буржуазно-демократичної революції.

Революційний комітет явно зволікав з вирішенням економічних і соціальних проблем. Це привело до того, що революційний рух виходив із-під його контролю. Військовий переворот був призначений на 12 грудня 1930р., але в останню мить був відкладений. Військовий гарнізон Хаки (Арагон) не знав про це і 12 грудня почав збройне повстання. Урядові сили придушили цей виступ, а його керівники капітан Галан і Ернанденс були розстріляні, багато членів Революційного комітету були заарештовані.

Вуличні бої з жандармами і масові страйки відбувалися в грудні 1930 р. в Басконії, Астурії, Каталонії та інших провінціях. Демонстранти вимагали встановлення в Іспанії республіки. Революція наростала. 14 лютого 1931 р. уряд Беренгера, не справившись з революційним натиском, подав у відставку.

Новий уряд очолив Аснар. З метою розрядити політичну обстановку в країні він оголосив про проведення муніципальних виборів. Вибори відбулися 12 квітня 1931 р. Перемогу на виборах здобув Республіканський блок. Люди на вулицях міст і сіл святкували перемогу під республіканськими (жовто-лілово-червоними) прапорами. Гаслами демонстрантів були: “Геть короля!”.

Переконавшись, що в країні немає сил, готових виступити на його захист, 14 квітня 1931 р. король Альфонс ХШ залишив країну. Монархія в Іспанії впала без єдиного пострілу. Того ж дня Революційний комітет оголосив себе Тимчасовим республіканським урядом. Перший республіканський уряд в Іспанії очолив А. Самора. В уряд увійшли недавні монархісти і соціалісти.

Встановлення в Іспанії республіки було найважливішим політичним здобутком першого етапу революції, який продовжувався з 1931 до 1936 рр. За своїм характером вона була буржуазно-демократичною. Уряд А. Самори хотів на цьому зупинити революцію і забезпечити консервативний характер республіки, однак революційне піднесення в країні наростало, і обрані загальним голосуванням Кортеси та уряд провели під тиском народних мас ряд демократичних перетворень, у т. ч. проголосили свободу слова, зборів, організацій, збільшили зарплату і скоротили робочий день. Була підготовлена і прийнята нова конституція Іспанської республіки. Церква була відокремлена від держави, розпущені релігійні ордени. Каталонія добилася автономії в рамках Іспанської республіки. Першим президентом республіки був обраний А. Самора. Уряд очолив М. Асанья. Почалось проведення аграрної реформи. За 1932-1933 рр. землю одержали 7272 селянських сім’ї, серед них було розподілено 74,138 га землі. Селяни були незадоволені такими повільними темпами реформи і почали самі захоплювати землю у поміщиків.

Однак на цьому етапі революції ліві сили, і перш за все, Соціалістична партія не проявили наполегливості у вирішенні соціально-економічних проблем. Комуністична партія була ще надто слабкою. В її рядах у 1931 р. було всього 800 членів.

На час перебування при владі уряду Самори припав пік економічної кризи. Невдоволення соціально-економічною політикою його уряду наростало серед різних категорій населення. Боротьбою робітників за поглиблення революції в основному керували анархо-синдикалістські лідери. Вони штовхали робітників на терористичні акти і збройні путчі. Страйки, вуличні бої упродовж 1931-1932 рр. стали звичним явищем. Найбільш запеклі вуличні бої були в Севільї та Барселоні. У січні 1932 р. страйкувало уже 1 млн.чол.

На хвилі зростання революційної активності робітників відбулось організаційне зміцнення Комуністичної партії. В її рядах на 1932 р. було уже 12 тис. чол. Лідерами партії стали Х. Діас і Д. Ібаррурі.

У дні падіння монархії в Іспанії виникли перші фашистські групи. Вони вимагали передати їм всю владу в державі, викоренити марксизм, ліквідувати автономію Каталонії. У кінці 1931 р. окремі фашистські групи об’єдналися в партію (Хунта національно-синдикалістського наступу – Іспанська фаланга). Вона орієнтувалася на фашистську партію Німеччини. Лідером Фаланги став син колишнього диктатора Хосе Прімо де Рівера.

Монархісти вітали утворення фашистських організацій. Фаланга отримала 100 тис. песет від “Іспанського відродження”. 4 березня 1934 р. Фаланга і Іспанське відродження об’єдналися в одну партію. У Фалангу вступали, перш за все, монархісти. Їх програма передбачала відновлення великої і єдиної Іспанії, ліквідації республіканського устрою, політичних партій (які начебто зайві) і автономії Каталонії. В ідеологічній сфері фашисти мали намір об’єднати націоналізм і капіталізм. Символіка фашистів була близькою до монархічної: прапор червоно-чорного кольору, герб – у формі ярма і стріл. Методи їх боротьби чітко висловив Хосе Антоніо де Рівера: “Нам не потрібно іншої діалектики, окрім кулака і револьвера”.

Молодіжна організація “Молодь народної дії” проявила значний інтерес до фашистського руху, вимагала відміни “соціалістичного і анти іспанського законодавства” перших років республіки. Гасло фашистської партії “Іспанія вище за все!” було доповнене у молодіжній організації такими словами: “Вище Іспанії тільки Бог!”. Цій організації була притаманна схильність до воєнних парадів, напіввійськової дисципліни та уніформи.

Уряд М. Асанья під тиском правих сил бере курс на