Іспанія ставала народною республікою, в якій не було крупних капіталістів і поміщиків. Це значною мірою зумовило масовий героїзм республіканців.

3 січня 1937 р. заколотники почали другий наступ на Мадрид з північного заходу. Усі їх атаки упродовж 9 і 10 січня не дали бажаного результату. Захопити Мадрид і на цей раз вони не змогли.

Через місяць заколотники почали третій наступ на Мадрид з півдня. Уже 13 лютого 1937 р., маючи значну перевагу в живій силі і техніці, вони суттєво просунулись вперед, втративши в боях 20 тис. вбитими і пораненими. Це була ще одна перемога республіканців.

8 березня 1937 р. заколотники та їх італо-німецькі союзники сконцентрували військові сили в районі Гвадалахари з тим , щоб паралізувати зв’язок Мадрида з Валенсією і таким чином взяти Мадрид. У той район вони перекинули понад 50 тис. італійців. Німецька авіація, танки, артилерія бомбардували позиції республіканців. Мета з їх боку була та сама – оволодіти Мадридом

І на цей раз республіканська армія здобула перемогу. Війська інтервентів втратили понад 10 тис. чол. вбитими, значну кількість гармат, танків. Битва під Гвадалахарою свідчила про зростання бойової могутності народної армії.

Спроби заколотників оволодіти Басконією – центром металургійної і залізорудної промисловості – також потерпіли невдачу.

3 червня 1937 р., в розпал фашистського наступу на півночі “п’ята колона” організувала заколот у Каталонії. Проте і там народна армія швидко придушила путч.

Комуністична партія звинувачувала Л. Кабальєро в неспроможності відстояти незалежність і свободу країни. 15 травня Л. Кабальєро подав у відставку. Новий республіканський уряд очолив соціаліст Негрін. До уряду увійшли і комуністи. Уряд вжив ряд заходів по зміцненню народної армії, налагодженню роботи військової промисловості, активізував боротьбу проти “п’ятої колони” в країні.

Італо-німецька інтервенція набула загрозливих розмірів. 20 червня 1937 р. об’єднані сили заколотників і інтервентів захопили Більбао, Сантадер. Німецька авіація стерла з лиця землі м. Герніку. Наприкінці жовтня вони захопили провінцію Астурію. Індустріальна північна частина Іспанії опинилась під контролем фашистів.

У грудні 1937 р. республіканські війська почали контрнаступ на Центральному фронті і взяли під контроль м. Теруель. Після двох місяців боїв Теруель знову здобули фашисти.

На весну 1938 р. республіканська армія потерпіла поразку на Арагонському фронті. Територія Іспанії була розподілена на дві частини: на північну, яка включала в основному провінції Каталонії, і на південно-центральну з провінціями Мадридом, Валенсією і Аліканте та ін.

Військова обстановка для республіканців різко погіршилась. Серед частини політичних кіл Народного фронту з’явились капітулянтські настрої, які посилились з закриттям 13 червня 1938 р. іспано-французького кордону і посиленням італо-німецької інтервенції. У середині березня 1938 р. праве крило Народного фронту поставило питання про укладення миру з фашистами.

Це привело до урядової кризи. 8 квітня 1938 р. був утворений другий уряд Негріна. У нього не увійшли капітулянти, у т. ч. військовий міністр Прієто. Цей уряд ще називали урядом національної єдності. 30 квітня була опублікована урядова програма під назвою “Декларація уряду Іспанської республіки про цілі війни”. Із неї випливало, що головним завданням уряду було забезпечення незалежності і недоторканості Іспанії і визволення її території від інтервентів. Програма гарантувала громадянам “усю повноту їх прав, цивільного і суспільного життя, свободу совісті, вільне сповідання різних вірувань і виконання релігійних обрядів”. Передбачалося здійснення аграрної реформи, впровадження прогресивного соціального законодавства. Очевидно, що ця програма уряду повинна була сприяти більшому згуртуванню усіх антифашистських сил Іспанії.

Літом 1938 р. тривали найважчі бої за весь час війни на р. Ебро. Бої там продовжувались 4 місяці. Фашисти, втративши понад 80 тис. чол., 200 літаків так і не змогли прорватися у Валенсію.

Мюнхенська угода (30 вересня 1938 р.) мала фатальне значення і для Іспанії. Заколотники і німецько-італійські інтервенти в грудні 1938 р. посилили наступ на Каталонію. Їх переваги над республіканськими військами на цей час були десятикратні в артилерії і танках, в авіації – у 16 разів, в зенітних гарматах – у 50 разів. Франція перекрила свій кордон для доставки військових вантажів республіканській армії. У лютому 1939 р. Каталонія впала. У руках республіканців залишилася центральна і південно-східна частина Іспанської республіки, які складали 1/4 Іспанії. Республіканські війська відступали на територію Франції. Там вони були інтерновані і ув’язнені в табори.

27 лютого 1939 р. Англія і Франція оголосили про визнання ними влади в Іспанії генерала Франко. Одночасно вони розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом.

4 березня в Картахені почався заколот на військово-морському флоті. 5 березня анархісти підняли повстання в Мадриді і оголосили про створення “Національної хунти оборони”. Це повстання очолили лідер правих соціалістів Бестейро і полковник Касадо, який до цього часу керував обороною Мадрида

У республіканській армії стався повний розлад. Касадо оголосив про повалення уряду Народного фронту й утворення “Національної хунти оборони”. Головний удар путчисти спрямували проти комуністів, висунувши гасло: “Уряд – без комуністів!”.

Дорога фашистам на Мадрид була відкрита. 26 березня 1939 р. почався наступ фашистських військ на Мадрид. У перших числах квітня уся територія республіки була окупована заколотниками та італо-німецькими військами. 28 березня 1939 р. війська Франко увійшли в Мадрид. Хунта Касадо покинула країну. Іспанська республіка впала.

Що дала республіка для своїх громадян? Селяни отримали 5,5 млн. га землі, зникли поміщики як клас. Заводами і фабриками керували робітничі комітети. Були усуспільнені основні галузі промисловості, встановлені тверді ціни на продукти харчування. Була запроваджена монополія зовнішньої торгівлі. Церква була відділена