глеків, вкопаних у підлогу в хатині. Недожатий хліб стоятиме в полі, його поїдять миші, видзьобають горобці. А далі буде ще гірше. Прийде писар зі стражниками, озброєни-ми палицями, і накаже платити податок зерном у царську скарбницю. А як не заплатить селянин, то жорстоко поб'ють його стражники. Тому й поспішає селянська родина зібрати урожай.
ЖИТТЯ І ПРАЦЯ НЕМІСНИКІВ. Шум і гамір стоїть на базарному майдані в єгипетському місті. Убік від майдану тяг-неться вузенька вуличка з крамничками. Деякі крамнички є також майстернями. В них сидять ремісники, які роблять і тут же продають свій товар.
В Єгипті було розвинуто ремесло — виготовлення різних предметів. Ремеслом займалася не кожна сім я для себе, а окремі групи людей — ремісники. Вони багато часу вивчали секрети своєї справи. Виготовлені товари спочатку обмінювалися, а з часом стали продаватися за гроші.
Зберігся стародавній папірус, на якому єгипетський сановник Ах той розповідає про працю ремісників.
КУЗНЯ. Загляньмо крізь відчинені двері до кузні. Єгиптяни були вправними металургами. Уже 6 тисяч років тому вони на-вчилися виплавляти мідь. Але на той час ковальське ремесло було важкою працею. Ось два ковалі роздмухують міхами во-гонь у горні, а третій розпікає над вогнем шматок міді. Всі троє чорні від диму, руки в них попечені, очі сльозяться.
Ахтой так писав про цю працю:
«Я бачив мідника за роботою біля топки його печі. Його пальці були як шкіра крокодила, і він тхнув гірше, ніж риб'яча ікра».
Ахтой не випадково нічого не говорить про бронзу, її єгип-тяни навчилися виплавляти значно пізніше, в середині 2 тисячоліття до н.е. Вони дуже любили золоті прикраси. Єгипетські ювеліри славилися далеко за межами своєї країни.
МАЙСТЕРНЯ САНДАЛ ЬНИКА. На підлозі сандальними мнуть товсту шкуру, формують підошву, прикліплюють до неї ремінці. Ахтой говорить про сандальника, що він завжди бідує, «а життя його таке спокійне, як спокійно комусь буває серед мертвої риби».
МАЙСТЕРНЯ КОЖУМ'ЯКІВ. А ось перед нами майстерні чинбарів-кожум’яків. Чоловіки обробляють сирі шкури. Один чинбар кладе у великий глек шкуру для вимочування, а двоє інших вже обробляють щойно вимочені шкури. Вони шкребуть їх кам'яними чи мідними скребачками, очищаючи від щетини та мездри. Готові шкури змащують жиром і починають м'яти. З вичинених шкур вже можна робити сандалії, вуздечки, ремінці, обтя-гувати ними щита та боки колісниць.
ТКАЦЬКІ МАЙСТЕРНІ. Далі починається довгий ряд ткацьких майстерень. Тут працюють, прядильники та ткачі. Прядильники пря-дуть пряжу і намотують нитки на веретено. Ткачі тчуть на верстатах тканину. Багато тканини треба наткати і продати, щоб прогодувати сім'ю. Майстерня закладена згортками та сувоями тканин. Тут є тон-ке, як павутина, полотно для багатих і є грубе, де-шеве полотно для бідняків.
Єгиптяни навчилися вирощувати льон і ви-робляти гарні лляні тканини.
МАЙСТЕРНЯ СКЛЯРІВ. У Єгипті вміли плавити скло з піску та соди. Тільки спочатку воно було непрозоре. Коли майстру замовляли зроби-ти якусь річ, наприклад флакончик для пахощів, він ліпив із сирого піску модель флакончика, насаджував її на палицю і вмочав у розплавлене скло. Потім він прокочував модель на столі, щоб стінки флакончика стали рівними. Коли хотіли зробити виріб кращим, то на його стінки намо-тували різнокольорові скляні нитки, а потім зно-ву прокочували. Нитки вдавлювались у м'які стінки, і виходив кольоровий візерунок.
Ретельно зберігали свої секрети старі майстри. Вони вміли варити кольорове скло. Наприклад, якщо додати до звичайного скла окис олова, матимемо біле скло, марганець давав фіалкове забарвлення, марганець разом з міддю — чорний колір, чистий окис міді — синій колір.
