труну» в невірних Етьєн стверджував, що до нього приходив сам Ісус і просив його вирушили до Єрусалиму для порятунку «труни Господньої» Щоб переконати слухачів у правдивості своїх слів, хлопчик показував якусь грамоту. Він стверджував, що це святий лист від Спасителя, що зобов'язує його прийняти на себе всі повноваження проводиря.
Етьєн, за свідченням літописів, міг творити всілякі «чудеса». Його руки зціляли калік і всіх хворих, повертали зір сліпим. Завдяки цьому хлопчик набув загальної популярності. Його ім'я стало відомим у всіх малих і великих містах Франції. Хлопці будь-якого віку вірили йому беззаперечно, і тому багато хто з них зважився йти в хрестовий похід. Вирішили збиратися в м. Вандомі.
Ніхто й ніколи не зможе пояснити, чому діти селян, начебто б навчені гірким досвідом своїх батьків, так рвалися в хрестовий похід. Адже вони знали про те, що нічого доброго із цього не вийде. Можливо, у народі все-таки не згасла віра в милостивого Бога, який урятує їх від невдач і пробачить усі гріхи, забезпечивши в такий спосіб місце в раю. Тим більше, що священики всіма силами прагнули змусити людей до цих походів, стверджуючи, що ті роблять богоугодну справу, рятуючи «труну Господню». Зрозуміло, що за психічно хворим Етьєном стояли хитрі священики. Вони й навчили його творити різні «чудеса», спритно влаштовані ними самими.
Дітвора, наслухавшись промов Етьєна, буквально ринулася до пункту збору. Причому «заразилися» хрестоносною «лихоманкою» не тільки хлопці Франції. Чутки дійшли й до дітей Німеччини. Пастух Етьєн зібрав приблизно ЗО тисяч дітей. Усі вони рушили вслід за ним, пройшли міста Тур і Ліон, інші містечка. Жили вони за рахунок милостині. Дивно, що папа римський Інокентій III, знаючи про труднощі цього походу, який зібрав під свої прапори дітей, не захотів зупинити його. Навпаки, він постійно докоряв дорослим за те, що ті відмовилися вести богоугодну війну проти іновірців. А малі діти вирішили виконати те, що було призначено дорослим.
Дорогою до дітей приєднувалися й дорослі. Але серед них було чимало злочинців, жебраків, які, побачивши, що хлопчиків місцеві жителі постачають продуктами, відбирали в них усю їхню провізію. З кожним новим містом або селом кількість тих, хто приєднався, збільшувалася. Незабаром хрестоносці досягли міста Марсель. Саме тут Етьєн пророкував «чудо». Негайно ж усі кинулися до пристані, щоб побачити його на власні очі. Однак ніякого «чуда» не відбулося. Море не хотіло розступатися перед величезною юрбою народу. Але й тут з'явилися жадібні торговці, які намагалися нажитися на безпомічних людях. Вони запропонували хрестоносцям безкоштовну переправу на інший берег — усе заради «справи Божої». Діти сіли на сім величезних кораблів, що повинні були доставити їх на протилежний берег. Але буря змінила всі плани. Біля берегів Сардинії два кораблі затонули, п'ять інших були переправлені в єгипетські гавані. Дітей продали в рабство.
Юні хрестоносці Німеччини
Одночасно із французькими хлопчаками хрестові походи привабили й німецьких підлітків. 20 тисяч юних хрестоносців вирушили вслід за 10-літніМ Миколою. Батько цього хлопчика, наслухавшись про Етьєна, підмовив і свого сина звернутися до дітей з аналогічними промовами. Хлопці йшли з Кельна на південь, уздовж ріки Рейн. Дуже важким був для них перехід через Альпи. Не вистачало ані їжі, ані теплого одягу; діти вмирали від численних хвороб. У результаті більше двох третин дітей загинуло. Іншим, котрі були ненабагато кращими за мертвих, удалося дістатися до Генуї, італійського містечка Запідозривши в такій величезній кількості дітей підступ ворогів республіки, правитель міста не дозволив хлопчикам залишатися в місті Довелося виснаженим тривалою мандрівкою хлопцям забиратися геть їм удалося дістатися міста Бриндизі Місцеві жителі, вражені жалюгідним виглядом цих дітей відправили хлопчиків додому На жаль, більшість цих дітлахів безславно 9а гинула на важкому зворотному шляху. Судячи з історичних джерел, ще багато тижнів неприбрані трупи дітлахів лежали на дорогах Італії й Німеччини Ті хрестоносці, які залишилися в живих, ублагали папу римського не наполягати на виконанні ними обітниці хрестового походу. Папа, хоча й Погодився але за умови, що хлопчики продовжать свій хрестовий похід після досягнення ними повноліття.
Історії про дитячі хрестові походи багато хто вважає вигадкою, легендами Однак багато історичних джерел, літописи XIII ст. спростовують такі припущення Дитячі хрестові походи справді були.
Хрестові походи дітей стали результатом тяжкого становища простого люду і одночасно в смерті величезної кількості хлопчиків обвинувачують католицьку церкву, що розпалювала в серцях несформованих людей фанатичну пристрасть.