Пошукова робота

Доля золотого запасу царської Росії

План

1 Золотодобувна промисловість Росії у дореволюційний період.

2. Доля золотого запасу Росії.

Золотодобувна промисловість Росії у дореволюційний період

Золото практично завжди супроводжувало людство. Протягом довгих тисячоліть воно було світовою валютою, завдяки якій здійснювалися торговельні угоди між державами. Воно завжди було символом влади й багатства, дорогоцінним матеріалом, із якого народжувалися прекрасні твори світового мистецтва Золотом прикрашали храми, палаци й замки. З нього виплавляли емблеми влади й відзнаки, зброю та нагороди.

Сьогодні економічна роль золота зазнала значних змін. Воно має унікальні фізико-хімічні й механічні властивості. Завдяки цьому його починають чимраз частіше застосовувати в сфері промислового виробництва. Особливо це стосується галузей нової техніки, ювелірно-прикладного мистецтва, хіміко-фармацевтичних, хімічної галузей. Нині золото вже не відіграє помітної ролі як інструмент внутрішнього й міжнародного грошового обігу. І все-таки навіть на сьогодні воно є особливим товаром серед усіх інших

Протягом багатьох років тільки держава мала право на використання золота й операції з ним.

Перехід від суворо централізованої економіки до вільних ринкових відносин і відродження внутрішнього ринку золота відродили в країні інтерес до золота

Розвиток внутрішньої й зовнішньої торгівлі збільшував попит на металеві гроші, тому держави намагалися збільшити запаси золота й інших грошових металів. У тих країн, які не мали у своєму розпорядженні родовищ золота, основною метою було прагнення якнайбільше купувати його за кордоном. Давньоруська держава купувала золото для карбування монет і для виготовлення предметів розкоші у Візантії й інших країн. Однак це було дуже невигідно, тому що в будь-який момент це джерело могло вичерпатися Виникла необхідність знайти власні золоті родовища. Протягом багатьох століть російський уряд намагався налагодити видобуток золота.

Про великі запаси золота на території Росії було відомо ше в V ст. до н. є давньогрецькому історикові Геродоту. У своїх описах він спирається на свідчення мандрівників. Геродот писав, що в Рифейських (Уральських) горах «водиться» золото в значній кількості, тому що місцеві жителі ходили в різноманітних і до того ж численних прикрасах із цього металу. Підтвердженням став і той факт, що скіфські кургани містили безліч золотих виробів. Усе зводилося до того, що десь недалеко повинне було бути родовище золота. Деякі джерела містять інформацію про те, що пошуки цього дорогоцінного металу на Русі велися ще в X ст. коли княжив Володимир

До XV ст. належить документ, у якому виявлені перші згадки про спроби уряду знайти й почати видобуток золота. Саме в цей час закінчилося об'єднання російських земель, а центром Русі стала Москва. Московський князь Іван III у 1488 р. просив угорського короля Матвія Гурвина надіслати майстрів, щоб п допомогли відділити золоту та срібну руду від землі

Через З роки Іван III споряджає до Приуралля експедицію для пошуку руд. що містять дорогоцінні метали. Серед членів експедиції були й іноземці Розвідка виявила прекрасні результати, і вже через рік почалася розробка руди недалеко від ріки Цильма (притока Печори). Але результати виявилися жалюгідними Існує переказ, нібито розробка рудника припинилася з вини чужоземця, який навмисне влаштував обвал на руднику.

За часів царювання Івана Грозного (1533—1584 рр ) також здійснювалися постійні спроби відшукати золото в надрах Росії.

У XVII ст. почали зароджуватися капіталістичні відносини в суспільному виробництві, що спричинило посилені пошуки золота. У цей час у країні почав зростати товарний обіг, а місцеві ринки об'єднувалися в один всеросійський Збільшувався грошовий обіг, що вимагало все нових і нових дорогоцінних металів для карбування монет. Щоб якось компенсувати таку нестачу, почалося масове , виробництво мідних грошей Однак це стало причиною розвалу господарства країни, оскільки різко зросли ціни на предмети першої необхідності У країні стихійно поширювалися «мідні» бунти

Країні терміново потрібні були дорогоцінні метали А отже, необхідно було починати пошуки їхніх родовищ

З приходом на російський престол династії Романових. першим царем із яких к був обраний у 1613 р Михайло (царював до 1645 р ). а потім царював його син Олексій (1645- 1676 рр ). почалися інтенсивні пошуки дорогоцінних металів Знову в район Північного Приуралля була відправлена нова експедиція їй удалося знайти мідні руди з украпленнями золота У 1636—1640 рр шукали золото на узбережжі Ангари й інших сибірських річок

З 1650 р численні геологорозвідувальні партії, що були оснащені урядом усім необхідним, розшукували дорогоцінні метали на великих просторах європейського Уралу. Західного й Східного Сибіру

Незважаючи на запеклу наполегливість першопрохідників. яким доводилося долати безліч труднощів, знайти покладів руд дорогоцінних металів до кінця XVII сі не вдалося Однак накопичувався досвід розширювалася карта Усе це створювало передумови для майбутніх відкриттів Цьому сприяла постійна систематизація результатів геологічних розвідок, якими займався Приказ кам'яних справ, потім Приказ рудокопних справ, перетворений у 1717 р Петром І на Державну-бері-колегію.

У 1882 р у Росії був організований геологічний комітет, що здійснював координацію всіх операцій з пошуку й розробки родовищ золота

Наприкінці XVII сі на російський престол сів Петро 1 (1682—1725 рр ) Великий російський реформатор усвідомлюючи, наскільки важливим є для зміцнення економіки Росії становлення й розвиток промисловості й грошового обігу, провів ряд важливих реформ, у тому числі таких, що стосуються й гірничої справи Починаючи і 1700 р Петром 1 був обнародуваний ряд указів, які пропонували шукати золото й інші метали В указах містилося попередження про те, що той. хто приховає свої знахідки,