6 липня есери вбили німецького посла й підняли бунти в багатьох містах країни. Командуючий Східним фронтом есер М. А. Муравйов не захотів визнати Брестський мир із Німеччиною. М. А. Муравйов прагнув побудувати незалежну Приволзьку республіку й продовжувати війну з Німеччиною до переможного кінця, але невдовзі його розстріляли. З'явилася загроза захоплення Казані військами Комучу.

Більшовицький уряд вирішив евакуювати золотий запас із Казані. Направлені сюди представники Радянського уряду встигли вивезти 4,6 т золота (100 ящиків).

6 серпня 1918 р. війська Комучу й чехословацького корпусу під командуванням полковника В.О. Каппеля зуміли захопити місто й золотий запас, який тут знаходився. Уже 16 серпня золото в кількості 500 т на двох пароплавах під особливою охороною, у складі якої знаходилися офіцери академії Генштабу, було відправлене до Самари для передачі Комучу.

Але дуже швидко Червона Армія почала наступати на сили Комучу й чехів, звільнила кілька міст і підійшла до Самари.

Під загрозою загибелі контрреволюція об'єднала свої сили, створивши новий уряд. Він увійшов в історію як Уфимська директорія. Військовим міністром призначили адмірала О. В. Колчака.

У Сибіру також діяв білогвардійський уряд, що хотів забрати владу в Уфимської директорії.

Наприкінці вересня Комуч почав спішно евакуювати золото із Самари в Уфу й потім в Омськ. Тут уже розташовувалися штаб і уряд адмірала Колчака, якого всі антикомуністичні угруповання та течії визнали верховним правителем Росії й керівником білого руху в Росії.

Комуч із цим не погодився. Він боявся, що, якщо цінності перейдуть керівникові білого руху, відбудеться розбазарювання російського золота. Члени Комучу на своєму останньому засіданні 28 листопада 1918 р. звернулися до Чехословацької національної ради з проханням, прийняти золотий запас на зберігання віл імені чеського народу, а потім знову вручити його скликаним Установчим зборам або всенародно визнаному урядові.

Але позначився вплив англійської місії, у результаті чого командування чехословацького корпусу вирішило перейти на бік О. В. Колчака й не заважати передачі в його розпорядження золотого запасу. Як державний діяч адмірал дбайливо поставився до схоронності золотого запасу, хоча йому й не вдалося запобігти певним втратам і навіть великим розкраданням.

Золотий запас супроводжували чиновники Держбанку, які намагалися дуже точно прослідкувати рух золота. Дослідники зауважують, що ніякого розграбування золота не було, тому що діяла сувора звітність. Це підтверджується у відповідних документах, що збереглися в архівах Міністерства фінансів і Державного банку Росії.

У листопаді 1918 р. ешелони з золотом прибули до Омська, і золотий запас помістили в Омському відділенні Держбанку Росії. Охороняв золотий запас загін особливого призначення, що підкорявся Міністерству фінансів білого уряду. В Омськ після прибуття ешелонів з казанським золотом йшло золото і з відділень державного й приватного банків Сибіру й Уралу.

У травні 1919 р. група банківських працівників почала перераховувати золото, що надійшло в розпорядження, уряду О. В. Колчака. На всіх неушкоджених ящиках були перевірені пломби та печатки. Близько 400 ушкоджених ящиків і мішків із золотими монетами були перелічені в спеціальних приміщеннях. Згідно з обліковими даними, кожен ящик містив два мішки, у кожному з яких золотих монет було на 30 тис. руб.

Після перерахування встановили, що всього в Омську знаходиться 505 т золота в російських й іноземних монетах, кружках і злитках. Крім того, тут було золото, що не було включене до державного запасу. Наприклад, золоті частини приладів, що належали Головній палаті мір і ваг, а також золоті самородки зі сховищ Гірничого інституту.

У царського уряду знаходилося в Лондоні 440 т золота, за рахунок якого йому були відкриті кредити на придбання озброєння й обмундирування для діючої армії. Кредити дали можливість добре озброїти й забезпечити всім необхідним білу армію, яка розгорнула успішні бойові дії, спираючись на допомогу легіонерів чехословацького корпусу. За допомогою цього корпусу білі захопили основні міста Середньої Волги. Уралу й Сибіру

Узимку 1919 р Червона Армія почала наступ Ьш в результаті боїв утра тили багато бойової техніки й озброєння Країни Антанти почали готувати війська О В Колчака до контрнаступу

Вони посилено їх озброювали й давали все необхідне для ведення активних бойових дій Біла армія одержала і Великобританії обмундирування й спорядження на 240 тис солдат сотні тисяч гвинтівок, кулеметів і мільйони патронів до них Франція підвезла для білої армії 400 артилерійських гармат. 1700 кулеметів із боєкомплектами та ЗО аеропланів Тільки США дали арміям О В Колчака близько 400 тис гвинтівок, 1 тис кулеметів. 2 млн пар взуття й інші предмети Багато озброєння надійшло з Японії

За все це треба було розплачуватися

Представники адмірала намагалися відновити кредити під невикористаний залишок царського золота, раніше депонованого в Лондоні Під забезпечення цим золотом були відкриті кредити царському урядові Після Жовтневої революції 1917 р вони були закриті

Відновити колишні кредити не вдалося, тому що виникли нерозв'язані міжнародні правові проблеми у зв'язку з тим. що Антанта. Японія га США гак і не визнали уряд О В Колчака Всеросійським, тобто правонаступником царського й Тимчасового уряду О Ф Корейського

Тоді Колчак вирішує продати частину золотого запасу, шоб мати можливість фінансувати військові постачання Архівні дані підтверджують факти, що з комор Омського