Союзники запропонували адміралові вивезти його під охороною чехів в одному з вагонів. Повністю вивезти всю-його охорону та все золото було неможливо. Соратники адмірала пропонували йому одягтися в солдатське вбрання й разом зі своїм ад'ютантом сховатися в одному з чеських ешелонів.

Спочатку О. В. Колчак не хотів приймати ці пропозиції, але потім погодився з першою: по суті, адмірал і золотий запас стали заручниками чехів, а ті скористалися ситуацією.

Чехи підкорилися Антанті та її вимогам вивезти адмірала й золото. У зв'язку із цим на вагоні О. В. Колчака були підняті прапори союзних держав: американський, англійський, японський, чеський й ін. Адмірал, якого запевнили в повній безпеці, розформував свій загін охорони й повністю покладався на закордонних заступників.

Склалася дивна ситуація. Чехи стали основною силою, що продовжувала політику білого уряду. Колчаківські частини воювали з частинами Червоної Армії, але чимраз частіше ці бої закінчувалися втечею на схід. Чехи та словаки, не беручи участі в боях, перемішалися в потягах під захистом колчаківців, які відступали, і диктували умови про пропуск ешелонів.

15 січня 1920 р. до Іркутська прибув потяг, у якому були адмірал і супровідні особи, а вслід за ним прийшов ешелон із золотом.

Порадившись з іншими союзниками, чехи почали шантажувати іркутський Політцентр. Вони заявили, що видадуть адмірала та його сподвижників за умови, що їм та іншим союзницьким військам будуть надані паровози й вагони до Владивостока, де їх уже чекали кораблі для подальшого слідування в Європу. Ешелон із золотом вони гарантували передати негайно, як тільки останній чеський ешелон піде з Іркутська.

У день прибуття до Іркутська адмірала видали місцевій владі й помістили у в'язницю. 21 січня 1920 р. Політцентр Іркутська передав владу Військово-революційному комітетові (ВРК) Іркутської губернії. На чолі комітету стояли більшовики. У цей час до Іркутська йшла з боями велика група білогвардійських військ під командуванням генерала В.О. Каппеля, який командував свого часу об'єднаним загоном російсько-чехословацьких і сербських військ, які захопили зненацька Казань і золотий запас Росії. Цій групі необхідно було захопити Іркутськ і звільнити О. В. Колчака.

6 лютого по лінії залізниці був переданий наказ Іркутського ВРК. У ньому містилося попередження про недопущення просування потяга з золотим запасом по лінії Забайкальської залізниці. Щоб запобігти цьому просуванню, усі засоби були використані.

Червоноармійські частини й партизани відбили атаку каппелівців; ВРК без суду засудив адмірала О. В. Колчака до розстрілу. 7 лютого вирок був виконаний, а останки адмірала спустили під лід р. Ангари.

Цього ж дня була підписана угода про перемир'я між командуючими П'ятою радянською армією та чехословацьким корпусом. Радянське командування взяло J на себе зобов'язання сприяти евакуації чехословацьких військ, а чехословацьке ; командування — передати Іркутському ревкомові потяг із золотом при відході з і Іркутська останнього чехословацького ешелону.

22 березня 1920 р. потяг із золотом був відправлений на захід, назад до : Казані. 7 травня 1920 р. його вантаж був знову схований у-коморах Казанської j контори Народного банку РРФСР.

З довідки, що була складена в червні "1921 р. Народним комісаріатом фінансів РРФСР, можна вставити, що за період правління адмірала О. В. Колчака золотий запас Росії скоротився на 235,6 млн руб., або 182 т, у тому числі було переправлено у Владивосток золота на 191 млн руб., як виходить з інших публікацій.

Що ж трапилося з золотом, яке отаман Г. М. Семенов забрав у Читі з ешелону, що їхав з Омська до Владивостока? З вилученого золота не менше 3,8 т потрапило до японців.

У січні 1920 р. прийшов з-під Іркутська загін генерала В. О. Каппеля, який зазнав невдачі, не захопивши місто й не звільнивши О. В. Колчака. Сам генерал під час походу загинув. Цей загін, у якому нараховувалося 15 тис. бійців, в основному офіцерів, з'єднався з козачими частинами отамана Г. М. Семенова, у результаті була сформована Далекосхідна армія (ДСА). На утримання цієї армії Г. М. Семенов виділив 39 ящиків із золотими монетами й злитками.

У вересні 1920 р. Червона Армія підступила до Чити. Напередодні відходу з Чити Г. М. Семенов відправив партію золота на ім'я російського військового аташе в Токіо генерала Подтягіна нібито для того, щоб закупити зброю, хоча всі розуміли, що зброя ДСА не знадобиться, бо армія покинула територію Росії. Це золото було депоноване в японському банку «Йокогама слеші банк».

ДСА під натиском Червоної Армії опинилася в Китаї. Командування 19 листопада 1920 р., уже після переходу російсько-китайського кордону, вирішило розділити отримані від Г. М. Семенова 39 ящиків золота.

На військовій раді був і начальник тилу ДСА генерал П. П. Петров. Його син у 80-х pp. передав професорові Дипломатичної академії МЗС СРСР В. Г. Сиротину документи із сімейного архіву. Згідно із цими документами, військова рада ДСА вирішила розділити 39 ящиків на дві частини: 17 з них, де зберігалися золоті монети на суму 1050 тис. руб., передати командуючим чотирьох корпусів на непередбачені витрати, пов'язані з утриманням евакуйованих військ; 22 ящики, у яких лежали золоті монети й злитки на загальну суму 1270 тис. руб., через реальну загрозу захоплення їх Червоною Армією або китайськими грабіжниками, було вирішено передати під розписку главі