Сьогодні Росія почала визнавати царські борги, отже, вона може розраховувати на повернення своїх запасів золота. До того ж відомо, що частина цих запасів витрачалася на фінансування закордонних комуністичних і робітничих партій з метою активізації їхньої діяльності. Золото було передано через Народний Комісаріат із закордонних справ РРФСР. У результаті Комісаріат за період 1920—1921 pp. витратив 12 млн золотих карбованців, тобто 9,2 т золота.

Золото відправлялося за кордон і надалі.

Отже, жовтнева революція 1917 p., а також Громадянська війна й інтервенція країн Антанти стали причиною різкого зниження рівня золотодобування в Росії.

У 1917 р. було добуто 28 т золота. Це майже вдвічі менше рівня 1914 р. У наступні роки рівень видобутку ще більше впав. У 1918 р. було видобуто 17,2 т, у 1919 р. золотодобувна промисловість була націоналізована, у 1920 р. видобули 3 т, а в 1921 р. — тільки 2,5 т.

Після революції та Громадянської війни Росії необхідно було відновити й фактично заново створити золотодобувну промисловість. Для цього необхідні були неординарні рішення, у тому числі треба було ввести особливі пільги й переваги працівникам галузі.

Але з часом уряд почав приділяти менше уваги золотодобувній промисловості. Зникли пільги, уведені для державних підприємств і артілей. Неодноразово проводилася реорганізація галузі, при цьому підприємства позбавлялися оперативно-господарської самостійності. Одночасно тривало скорочення чисельності інженерно-технічного персоналу у виробничих ланках: на рудниках і копальнях.

Сильно виріс приплив іноземної валюти як плата за експорт нафти й газу, у результаті чого увага до золотодобувної галузі зовсім послабилася, що негайно на ній позначилося.