державців. Скориставшись тим, що зовнішньополітичні чинники були майже протягом усього періоду його правління сприятливими для сербів, він досяг значного посилення сербської держави, зростання її міжнародного авторитету. За нього Сербія перетворилася на активного учасника регіонального політичного процесу, значні зрушення відбулися у внутрішньополітичному й економічному житті, новий поштовх для розвитку дістали література та культура.
Уроша скинув з престолу його старший син Драгутин, який так і не дочекався від батька дозволу перебрати владу в одній з областей. Драгутин став сербським королем у 1276 р., але вже у 1282 р. зрікся престолу на користь свого молодшого брата Мілутина. Мілутин правив Сербською державою майже сорок років (1282-1321).
ЛІТЕРАТУРА
Дринов М. Заселение Балканского полуострова славянами. Москва, 1873.
История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
История южных и западных славян. Курс лекций. Москва, 1979.
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
Качановский Б. История Сербии с половины XIV — до конца XV в. Киев, 1899.
Попов Н. Россия и Сербия. Москва, 1869.
Флоринский Т. Д. Памятники законодательной деятельности Душана — Царя Сербов и Греков. Киев, 1883.