У сучасних умовах об'єднавча роль права щодо держави посилюється. При цьому спостерігається така закономірність: чим точніше право відбиває об'єктивні потреби суспільного розвитку, тим більшою мірою воно зв'язує державу. Активність держави в цьому випадку не придушується. Навпаки, вона витрачається результативно й виключно в інтересах суспільства й окремої особистості. Тільки будучи зв'язаною із правом, держава може діяти вільно, а отже, відповідає своєму історичному призначенню.

Виникнення й розвиток ідеї правової держави

Правова держава — це така форма організації й діяльності державної влади, шо будується у взаєминах з індивідами та їх різними об'єднаннями на основі норм права.

Уявлення про державу як організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм громадського життя. Мислителі античності (Сократ, Демокрит, Платон, Арістотель, Полібій, Цицерон) намагалися виявити такі зв'язки та взаємодії між правом і державною владою, які б забезпечували гармонійне функціонування суспільства тієї епохи. Учені давнини вважали, шо найбільш розумна й справедлива лише та політична форма співжиття людей, при якій закон загальнообов'язковий як для громадян, так і для самої держави.

Державна влада, що визнає право й одночасно обмежена ним, на думку давніх мислителів, вважається справедливо» державою. Цицерон говорив про державу як про «справу народу», як про правове спілкування й «загальний правопорядок». Державно-правові ідеї й інститути Давньої Греції та Риму вплинули на становлення й розвиток пізніших прогресивних учень про правову державу.

Ріст продуктивних сил, зміна соціальних і політичних відносин у суспільстві в епоху переходу від феодалізму до капіталізму породжують нові підходи до держави й розуміння ролі в організації суспільних справ. Центральне місце в них займають проблеми правової організації державного життя, що виключає монополізацію влади в руках однієї особи або владного органа, який утверджує рівність усіх перед законом, що забезпечує індивідуальну свободу за допомогою права.

Найбільш відомі ідеї правової державності виклали прогресивні мислителі того часу Н. Макіавеллі та Ж. Бещен. У своїй теорії Макіавеллі на основі досвіду існування держав минулого й сьогодення пояснював принципи політики, осмислював рушійні політичні сили. Ціль держави він бачив у можливості вільного користування майном і забезпеченні безпеки для кожного. Боден визначає державу як правове управління багатьма сімействами й тим, що їм належить. Завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити права й свободи.

У період буржуазних революцій у розробку концепції правової державності значний внесок зробили прогресивні мислителі Б. Спіноза, Д. Локк, Т. Гоббс, Ш. Монтеск'є, П. І. Пестель, М. Г. Чернишевський, Г. Ф. Шершеневич.