Звільнення Єгипту та його об'єднання здійснив засновник XXVI династії Псамметих І Була встановлена влада над Сирією й Палестиною, але не надовго: у 605 р до и. е єгиптяни були відтиснуті вавілонським військом.

525—332 pp. до н.є — XXVII (перська), ефемерні XXVІІІ—XXX династії. У 525 р. до н. є. в битві біля Пелузія перське військо на чолі із царем Камбізом перемогло єгиптян Камбїз був проголошений царем Єгипту. Щоб надати загарбанню законного характеру, створювалися легенди про матримоніальні зв'язки перських царів із єгипетськими царівнами та про народження Камбіза від шлюбу його батька Кіра з Нітетіс, дочкою фараона Апрія.

Єгипет кілька разів намагався стати незалежним від перських царів, поки не був завойований у 332 р. до н. е. Александром Македонським.

Політичний лад держави фараонів

Саме в Єгипті ступінь централізації влади, верхівку якої представляв фараон («великий дім»), досяг свого максимуму. З найдавніших часів правителі номів свою могутність визначали зв'язком із якимись містичними силами У рука" царя була зосереджена величезна влада, основою якої були великий земельний фонд, великі ресурси робітничої сили й продуктів харчування.

1. Божественність влади фараона, який вважався однією з іпостасей бога Гора, сином, створеним богами, і богом на землі. Фараон — символ країни, успіх його діяльності — знак божественного заступництва, лиха й руйнування виникали у випадку узурпації влади.

2. Головна функція фараона — це вираження вдячності богам (участь у релігійних обрядах, щедрі дарунки храмам, розгалужене будівництво, насамперед храмове, контроль за станом храмової економіки та храмового господарства тощо). У цьому полягає основна причина тісного зв'язку між фараоном ї жрецтвом (періоди в історії країни, коли фараон був номінальною фігурою, а вся повнота влади знаходилася в руках жерців, двірські перевороти — скинення жерцями невгодних правителів).

Фараон здійснював обряд освячення храму: розкидалися крупинки смоли, потім фараон 12 разів булавою вдаряв у двері храму, освячував наос вогнем і оббігав храм, тримаючи в кожній руці глечик або весло й косинець Іноді до обряду залучався священний бик, який уособлював бога Апіса.

Рамзес І і його син до вступу на престол були верховними жерцями Сета й священнослужителями з різними титулами культу барана (м. Мендес) і культу богині-змії Уаджет. Рамзес II на початку царювання прийняв титул вели-кого жерця Амона, але, у зв'язку з численними обов'язками, передав його іншій особі.

3. Фараон — верховний власних землі, якому належать права на неї та продукцію, що вона дає.

4. У його функції входило вирішення питань війни і миру, а також технічних проблем (видобуток води в окремих районах, будівництво іригаційних систем, видобуток корисних копалин).

5. Фараон — найвища судова інстанція, в умовах відсутності правового кодексу слово фараона мало силу закону.

6. На фараоні лежала функція розподілу засобів і регуляції торгівлі

7. Призначення вищих чиновників і управителів

8. Винагорода заслужених, ушанування.

День фараона включав умивання, одягання, жертвоприношення, молитви, наставляння великого жерця, прийоми й доповіді, судові засідання, релігійні церемонії, прогулянки та розваги.

Царевичі, як спадкоємці престолу, проходили серйозну підготовку, насамперед фізичну (біг, веслування, стрільба з лука, їзда верхи). Дослідження лікарями мумії Аменхотепа II підтвердили надзвичайну силу й міць цього фараона, нікому не під силу було натягнути його лук, він міг без відпочинку подолати значні відстані, годі як його веслярі були зовсім виснаженими. Обов'язком царських дітей був догляд за кіньми й участь у кінних змаганнях, що проводилися недалеко від Мемфіса, у долині великих пірамід. Найбільш розповсюдженим захопленням фараонів було полювання.

Економіка країни

Економічний розвиток Єгипту додинастичного періоду й періоду Давнього Царства визначали дві взаємозалежні умови. По-перше, періодичні й регулярні Розливи Нілу, по-друге, шар наносного родючого мулу. У цей період сільське 5°сподарство стало в Єгипті основою економіки. Якщо подивитися на Ніл, що саме він є величезним оазисом. Завдяки йому Єгипет не перетворився на пустелю. Але Ніл має свої особливості. Він регулярно розливається, що допомагає розвиватися сільському господарству. До середини липня вода в ріці починає прибувати завдяки зливам і таненню снігів на гірських вершинах. Найбільшого рівня вода в Нілу сягає восени, коли заливає великі прибережні простори. У такий спосіб на ґрунті осідає намул, який ріка несе з верхів'їв. Весь родючий грунт долини Нілу містить величезні відкладення річкового намулу. Завдяки цьому її легко обробляти й вона дає прекрасні врожаї. Усе це стало передумовою швидкого розвитку сільського господарства, навіть незважаючи на низький рівень розвитку техніки Могутню ріку Ніл, яка не тільки зрошувала землю, але й відкладала при щорічних своїх розливах плодоносний намул, людині необхідно було скорити для того, щоб вона могла відігравати важливу роль у розвитку господарства Без штучного осушення й зрошення долина Нілу залишалася б багнистою низиною посередині сипучих пісків Освоювати ріку, тобто копати зрошувальну мережу, робити водоперегородні насипи, підтримувати справність усіх цих споруджень, відкривати й закривати протоки, можна було за допомогою нескладних знарядь — мотики й кошика для перенесення землі.

Ще до об'єднання існували розходження в освоєнні Верхнього й Нижнього