Єгипту Більш раннє землеробське господарство виникло на півдні Уже в період Давнього царства намітилися зумовлені розходженням природних умов господарські особливості Верхнього й Нижнього Єгипту (спеціалізація сільського господарства) Верхній Єгипет — переважно хлібний район У районі Дельти болота, луги, пасовища, що сприяло розвитку скотарства та птахівництва, виноградники (численні знахідки посуду з вином), сади (фінікова пальма, смоківниця) і городи Вирощували ячмінь і пшеницю-емер, набагато пізніше з'явилася справжня пшениця Імовірно, землеробство в Єгипті виникло самостійно та розвивалося по-своєму, оскільки в давнину зв'язків з Палестиною й Дворіччям не було.
У Єгипті було досить розвинене льонарство, зокрема виготовлення лляної олії, ткацтво (був сконструйований технологічно досконалий ткацький верстат, виготовлялися мотузки й канати) Єгипту належить честь відкриття бджільництва.
Прогрес в економічному розвитку стає очевидним після об'єднання країни, що дало можливість приступити до будівництва гігантських пірамід Крім того, розвивалися астрономія й математика. Сформувався календар, що відрізняється від сучасного на 14 годин Сільськогосподарський календар поділявся на три сезони, паводок, відхід води й сухість.
У Єгипті склалася басейнова система зрошування Якщо після спадання паводка вода продовжувала залишатися на полі й земля протягом довгого часу нагадувала рідке багно, сівач кидав зерно прямо під ноги череді овець і баранів, яких випускали на засіяне поле для втоптування зерна в землю й ущільнення ґрунту Череди складалися з трьох-десяти гривастих довгоногих овець і двох баранів Худоба виконувала роботу борони. За чередою бігли погоничі — від трьох до шести чоловік Вони заганяли овець і баранів у драговину за допомогою ціпків або гілок із колючками й товстими батогами. У період Середнього царств» було створене велике водоймище, з'єднане каналом із Нілом, і розгалужена мережа зрошувальної системи у “Фаюмському оазисі”.
При наявності царського, храмових і приватних господарств провідну роль в економіці, особливо при V—VI династіях, відігравало вельможне господарство Земля знаходилася в державній власності. Більшість населення складали хлібороби-фелахи, які об'єднувалися в громади
Верхівку соціальної піраміди уособлював фараон, нижче за статусом - обране коло придворних, жерці й переписувачі, нижня сходинка - трудівники селяни
Особливості структури ранньоєгипетського суспільства
1. Громада пригнічена владою, включена в систему царсько-храмових і вель можних господарств, тому чітко не виражена
2. Безліч вельможних господарств (посадові й особисті, отримані в спадщину посадові господарства в розпорядженні регіональних управителів - номархів й інших сановників, що вважалися платою за посаду, знаходилися в тимчасовому володінні посадової особи)
Посадові й вельможні володіння тяжіли до царсько-храмового господарства і в періоди ослаблення центральної влади, а частіше за спеціальним указом фараона, одержували імунітетні права звільнення від податків v скарбницю або просто ставали спадкоємними володіннями
У давньоєгипетських господарствах були великі поля, які обробляли загони працівників, «слуг царя», врожай ) яких йшов у казенні комори «Слуги царя» одержували або видачі з казенних комор, або наділи, за користування якими вони, можливо, теж платили податки Знаряддя пращ «слуги царя» одержували зі складів господарства
«Слуги царя» - неповноправні громадяни хлібороби ремісники різних спеціальностей. але всі підлеглі начальникам
3. Поглинання населення державою
4. Панування державного господарства
Ремесло Одним із найбільш ранніх видів ремісничого виробництва була обробка каменю Удосконалюючись в часом, цей вид ремесла досягнених висот Видобуток каменю здійснювався в каменоломнях переважно розташованих у пустелі Добували вапняк, кварцит, піщаник, граніт, діорит, алебастр. На рудниках у районі Коптоса. у країні Ікаїта (південніше 2-го порога) у Нубії видобуток золота. Спосіб видобутку для крихкості скелю нагрівали та вбивали металеві клини в напрямку рудоносної жили, уламки розмелювали и промивали поки не залишалося тільки золото.
Найбільш розповсюджені ремісничі спеціальності різьбярі по дереву й каменю, точильники кам'яних ваз, ювеліри й гранувальники зброярі, виготовлювачі металевого посуду, столяри, майстри з виготовлення колісниць Хоча зображення показують одночасне здійснення ремісниками декількох операцій (обтісування полірування, розписування статуй і нанесення ієрогліфів), імовірно що була встановлена їх чітка послідовність Це позначалося на ефективності роботи яку виконували за рекордний строк, особливо в майстерних скульпторів Кожум’яки виготовляли сандалії, сумки, пергамент, шоломи спорядження збрую сагайдаки обтягнуті шкірою шити Була відома технологія тиснення шкіри (орнаменти)
Виконання замовлень фараона га храмів вимагало від художників знань в області літургії, міфологи, атрибутів царської влади га всіх богів (митецькі копії єгипетських зразків були зроблені фінікійцями з такими помилками що змусили б єгиптян вжахнутися;
У період Середнього царства виникло виробництво скла. Найважчим видом роботи було формування цеглин (на березі ріки постійно омивались водою, намулом і соломою, сушіння цеглин під палючим сонцем, перевертання їх кожні 8 днів). До цих робіт залучалися іноземці, як вільні, так і полонені (відомий приклад, коли до формування цеглин були притягнуті євреї, які жили в Єгипті).
Великі володіння могли безпосередньо обмінюватися продукцією. Але відбувався продаж продукції торговцям, які безпосередньо займалися її реалізацією. Існують кількаразові згадки, очевидно, про грошову одиницю шетитах. Але вона л була чисто теоретичною й не мала монетного еквівалента, однак, незважаючи на це. усі знали кількість золота, срібла, міді за вагою 1 шетит. Продукти й товари оцінювалися в шетитах, але оплата здійснювалася за курсом у золоті, сріблі або в кількості товарів. В епоху Рамзесів шетит вийшов з ужитку.
Завезли кедровий ліс із Бібла (один із центрів єгипетської торгівлі в Сирії, такі центри були й у Палестині), стройовий і щогловий ліс, кілікійську сосну, смоли для бальзамування, золото, слонову кістку, чорне дерево, хутро з Нубії. Відомі зображення спорядження морських експедицій в Азію. Деякі види товарів привозилися із сусідніх областей — Лівії.
Бурхливий економічний