наступ і при підтримці авіації в ніч на 8 грудня оволоділи Крюковом і розвернули наступ в напрямі на Істру. Противник, використовуючи вигідний рубіж по Істрінському водосховищу, намагався затримати наступ наших військ. Але командуючий армією генерал К. К. Рокоссовський створив дві мобільні групи військ генералів Ф. Т. Ремезова і М. Е. Катукова і направив їх в обхід Істрінського водосховища з півночі і півдня. Під загрозою оточення противник вимушений був, кидаючи важке озброєння, поспішно відійти.
У районі Звенігорода в наступ перейшла армія генерала Л. А. Говорова. Три дивізії з цієї армії форсували Москву-ріку і відкинули противника на захід. У прорив командуючий армією направив гвардійський кавалерійський корпус генерала Л. М. Доватора. Славні кіннотники без доріг, по глибокому снігу проникли в тил фашистської армії фельдмаршала Клюге і почали громити ворожі штаби, рвати зв'язок.
Північніше Москви 16 грудня було звільнене місто Калінін. Вступ в місто наших частин перетворився в незабутнє свято для жителів міста. Всі, і старий і млад, вийшли на вулицю, обіймали воїнів-героїв, дякували за позбавлення від фашистів. Гітлерівці дорого заплатили за свої лиходійства, що діялися в місті. Тільки убитими ворог втратив тут 10 тисяч солдат і офіцерів. Наші війська захопили багаті військові трофеї.
На лівому крилі Західного фронту наші війська вранці 7 грудня звільнили місто Міхай-лов, перетворене фашистами в сильно укріплений вузол опору. Потім противник був вибитий з Срібних Ставків. Війська генерала Ф. І. Голікова очистили від ворога шосе Москва — Тула і відновили повідомлення з Тулою. Танкова армія Гудеріана поспішно стала відкочуватися на захід, кидаючи свою техніку і спорядження. Наші армії з боями просувалися до Калуги.
13 грудня — на 174-й день війни — в наших газетах було опубліковано повідомлення Совінформ-бюро про перші підсумки директиви Гітлера № 39 від 8 грудня 1941 року «Про перехід німецьких збройних сил до оборони». У ньому говорилося про те, що «недопустимий ніякий значний відступ, оскільки воно приведе до повної втрати важкої зброї і матеріальної частини», і щоб командуючі арміями, командири з'єднань, всі офіцери «своїм особистим прикладом примусили війська з фанатичною завзятістю обороняти займану позицію, не звертаючи уваги на противника, що проривався на флангах і в тил».
Однак наказ не допоміг, Перед гітлерівцями все частіше малювалися страхітливі картини зимового відступу від Москви наполеонівських військ в 1812 році.
Ворог був відкинутий від Москви на 100—250 кілометрів. Радянські війська звільнили понад 11 тисяч населених пунктів. Були взяті величезні трофеї.
Звільняючи всі нові і нові населені пункти, наші воїни побачили, що принесли загарбники радянським людям. Спалені міста і села, шибениці, розграбовані музеї, бібліотеки, Дома культури, висаджені пам'ятники старовини, звіряча розправа з мирним населенням, рабський труд — все це викликало ненависть до фашизму, бажання як можна швидше очистити від нього радянську землю. Все це підвищувало наступальний порив бійців. Ледве радянські війська звільняли місто від гітлерівців, як в ньому починало ключем бити життя. На площах стихійно виникали мітинги. Городянам хотілося від всієї душі подякувати радянським воїнам, що визволили їх від фашистської неволі.
Контрнаступ радянських військ під Москвою переріс в загальний наступ Червоної Армії по всьому радянсько-німецькому фронту. Це було початком корінного повороту подій в ході Великої Вітчизняної війни.
Розгром фашистських військ під Москвою став вирішальною військово-політичною подією першого року Великої Вітчизняної війни. Перемігши під Москвою, наші війська остаточно поховали фашистський план «блискавичної війни» і розвіяли міф про непереможність німецької армії. Провалилися розрахунки гітлерівцев на неміцність радянського державного і суспільного ладу, радянського тилу.
У результаті гітлеровське командування вимушене було перейти до стратегічної оборони на всьому радянсько-німецькому фронті.
Ось як оцінили Московську битву самі німці. Генерал Г. Блюментріт: «Надії вивести Росію з війни в 1941 році провалилися... Кампанія в Росії, а особливо її поворотний пункт — Московська битва, нанесла перший найсильніший удар по Німеччині як в політичному, так і у військовому відношенні». Фельдмаршал В. Кейтель (після війни на Нюрнбергськом процесі), відповідаючи на питання, коли він почав розуміти, що план «Барбаросса» терпить крах, вимовив тільки одне слово: «Москва».
Після війни, 8 травня 1965 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР Москві було привласнено почесне звання «Місто-герой».