німецького пфальцграфа Іоана Казимира. Але найманці грабували країну, що обурювало народ.
Невдоволене половинчастими заходами принца, дворянство у 1578 р. підняло заколот у військах Генеральних штатів, навербувало найманців і почало воєнні операції проти революційних фландрських міст. Але гентські міста їх зупинили.
Тоді дворяни-заколотники Ено і Артуа у 1579 р. уклали в Аррасі унію, мета якої – зберегти католицизм, придушити революцію і укласти угоду з Філіпом ІІ. Потім вони підписали договір з іспанським намісником Олександром Фарнезе, в якому останній обіцяв дотримуватись “Гентського умиротворення” і “Вічного едикту”. Іспанці знову заволоділи великими територіями.
У відповідь північні провінції уклали свою революційну Утрехтську унію, до якої приєднались міста Фландрії і Брабанті. За нею лише Генеральні штати мали право на введення податків і укладення міжнародних угод. Всі провінції зобов‘язувались спільно боротися і до перемоги не укладати сепаратних зовнішніх угод. Голандія і Зеландія вводили кальвінізм, в провінціях дозволявся вибір релігії.
В. Оранський у 1579 р. придушив демократичний рух у Генті, а потім в інших містах. Війська Генеральних штатів розправились із селянським рухом у Фландрії і на півночі. Дворяни схилялись до угоди з Філіпом ІІ. Але останній літом 1580 р. оголосив Вільгельма Оранського державним злочинцем і поза законом. Тоді у 1581 р. Генеральні штати оголосили Філіпа ІІ скинутим.
В. Оранський звернувся по допомогу до Франції. У 1582 р. Франциск Анжуйський вдруге вступив у Нідерланди. Оранжисти покладали на нього надії, але його війська чинили грабунки і насильства, а сам він сприяв католикам і реакціонерам. В кінці кінців він підняв заколот на півдні з метою приєднання Фландрії і Брабанта до Франції. Заколот було придушено, але становище цих земель залишалось невизначеним.
А Олександр Фарнезе брав одне місто за другим. У 1585 р. впав Антверпен і іспанці почали наступ на північ. Соціальна база революції була розмита, економіка розладнана, мануфактури втратили джерела сировини. На півдні міцніли реакційні й консервативні верстви бюргерства. Промисловці перемістились на північ. На півдні почав торжествувати реакційний режим. Поразкою революції на півдні завершився третій етап революції.
На півночі Утрехтська унія заклала основи республіки. Воєнні дії вела Державна рада. В ній місця розподілялись в залежності від суми внесеного провінціями податку. Голандія і Зеландія мали більшість. Після скинення Філіпа ІІ республіканський лад зміцнився.
У 1584 р. Вільгельм Оранський був убитий іспанським агентом. І за його життя і після смерті Генеральні штати шукали іноземного принца, який би згодився стати верховним правителем країни. Генріх ІІІ і Єлизавета не погодились. З Англії прислали графа Лейстера, який був обраний Генеральними штатами губернатором. Це ледве не закінчилось катастрофою. Лейстер погано воював з іспанцями, а потім підняв заколот. Його придушили, а у 1587 р. Лейстер був вигнаний. Тільки після цього в країні утвердився республіканський лад. Військами керував син Вільгельма Оранського Моріц Насауський. Він успішно воював, мав популярність і аваторитет.
У республіки з‘єднаних провінцій були переваги над Іспанією і в 1609 р. вона уклала з нею мир на 12 років. Іспанія визнала республіку З‘єднаних королівств як державу. Це було переможним завершенням революції. Відкрились нові можливості розвитку економіки.
У 1621 р. війна поновилась, йшла з поперемінним успіхом і стала складовою Тридцятилітньої війни.
Вестфальський мир 1648 р. підтвердив умови перемир‘я 1609 р.
Наслідки революції:
Звільнення від національного гніту.
Церковна реформа.
Республіканський устрій.
Свобода економічного розвитку.
Розгром феодально-католицької реакції.
Все це було досягнуто в Північних Нідерландах. А Південні залишались під владою Габсбургів.