Реферат на тему:
Арістотель
План
1 Дитинство та юність Арістотеля.
2. Вчення Арістотеля.
3. Значення праць філософа.
Дитинство та юність Арістотеля
Датою народження Арістотеля вважається 384 р. до и. е Відбулася ця подія в грецькому місті Стагір. Арістотелю пощастило, що його батьком був відомий лікар Нікомах, інакше невідомо, як склалася б його доля, адже Стагір був маленьким провінційним містечком. Оскільки професія лікаря дуже цінувалася в Давній Греції, лікарі займали високе суспільне становище, до того ж батько Арістотеля славився своїм мистецтвом лікування у всій Македонії.
Зовні юний Арістотель був вельми непоказним. Юнак був сухорлявим, з худими ногами, маленькими оченятами й до того ж шепелявив. Непомітну зовнішність він приховував під дорогими шатами та незвичайною зачіскою, часто надягав дорогоцінні персні.
Хоча батько Арістотеля й був лікарем, син вирішив не ставати продовжувачем сімейних традицій Однак медицина все-таки відіграла свою роль. Протягом життя, займаючись філософією, Арістотель завжди звертався до медицини, щоб роз'яснити на прикладах із медичної практики найскладніші філософські поняття.
У 17 років Арістотель вступив до школи Платона. Спочатку він суворо дотримував постулатів свого вчителя, а потім, унаслідок розвитку власних принципів, відійшов від платонівського вчення Арістотель захоплено навчається в платонівській Академії, починає писати твори, що свідчать не тільки про його глибокий розум, але й про чималі риторичні здібності Власне, риториці Арістотель і присвятив усе своє життя.
364 рік до н. є стає роком зустрічі Арістотеля й Платона І потім, протягом 17 років, ці два мислителі продовжують спілкуватися, аж до самої смерті Платона Історичні джерела античності стверджують, що між Арістотелем і Платоном були великі розбіжності в поглядах і навіть ворожість один до одного. Платанові не подобалося зухвале вбрання Арістотеля, який любив виділитися з юрби своїм незвичайним одягом. До того ж стало відомо, що Арістотель не вмів стримуватися й часто суперечив своєму вчителеві, ймовірно, досить запально. Можливо, тому Арістотелю надалі довелося створювати свою школу, адже він не міг зійтися з Платоном ані за характером, ані за філософськими поглядами. Платон навіть якось пожартував щодо нестриманості Арістотеля: «Арістотель мене брикає, як лоша-сосунець свою матір»
Вчення Арістотеля
І хоча між цими двома філософами точилися нескінченні суперечки, історія нерозривно пов'язує імена Арістотеля й Платона. Порівняймо їхні філософські погляди Платона ядром філософії став «ейдос» Арістотель повністю прийняв цей постулат і вніс його у свою філософію. І Платон, і Арістотель не уявляють речей без їхній ейдосів — ідей. Філософія Сократа й Платона базувалася на життєвому досвіді й практичній необхідності. І тільки вчення про ідеї становило собою чисто теоретичні думки.
Відповідно до ідеї Платона, речі, що сприймаються тільки почуттями, не є чимось постійним і досконалим. їм властиво змінюватися й навіть повністю зникати. Але існує щось, що пов'язує ці речі з тим, що реально існує. Платон стверджував: усім, що в них «є істинно сутнім, почуттєві речі зобов'язані своїм причинам». Форми речей і є причинами. Вони не можуть сприйматися почуттями, тільки за допомогою розуму можна їх знайти. Платон їх класифікує як «види» або «ідеї». Кожен клас речей почуттєвого світу має свій «вид», або інакше — «ідею». Наприклад, клас «коней» має «вид» коня, або інакше — «ідею» коня. «Вид» неможливо осягнути почуттями, а тільки розумом, і тільки добре підготовленим розумом. Платон наголошував на тому, що «ідеї» не можуть ані народитися, ані вмерти. Навіть є «царство ідей», де останні класифіковані. Платон подає таку класифікацію:
1. Вищі категорії буття мають свої ідеї. До цієї категорії входять краса, істина, справедливість.
2. Фізичні явища — ідеї спокою, світла, звуку, руху тощо.
3. Розряди істот — ідеї тварини, людини.
4. Предмети, створені людиною, — ідеї ліжка, стільця тощо.
5. Категорія науки — ідеї чисел, рівності, відносин. Принципи існування ідей:
1. Ідея породжує ідею.
2. Кожна з ідей буде еталоном, завдяки їм Деміург створював світ речей.
3. Усе, що існує, прагне стати ідеєю. Усім живим і неживим керує душа Космосу. Саме вона стає «натхненником» ідей, переносячи їх у світ речей. Між двома цими світами — світом ідей і світом речей — знаходиться найвище божество, що має ім'я Деміург.
Погляди Платона й Арістотеля істотно відрізняються. Арістотель не визнає платонівський постулат відриву ідеї речі від самої речі. Він переконаний, що ідея міститься всередині самої речі. Саме ця теза і є основною відмінністю платонівського й арістотелівського вчень.
Арістотель намагається довести, що ідея речі повинна бути своєрідною загальністю, тобто ейдосом у всіх відношеннях. Однак Арістотель указує на те, що ейдос не може бути тільки узагальненістю його різних елементів. Він одночасно є і чимось одиничним, Саме цією одиничністю ейдос речі й стає несхожим на ейдоси інших речей. Арістотель доходить висновку, що ейдос речі, будучи одночасно й загальністю, і одиничністю, одночасно являє собою якусь цілісність. Жодним чином не можна відокремити загальне від одиничного, і навпаки. Ми, якщо бажаємо видалити який-небудь із моментів цілісності, знищимо саму цілісність. Філософ наводить приклад із будинком. Якщо ми знімемо з будинку дах, то будинок утратить свою цілісність і фактично перестане бути будинком.
Арістотель уявляє собі річ як організм і пише про це в багатьох своїх роботах. Він вважає, що існує чотири причини, або, інакше кажучи, чотири принципи речі-організму.
Перший принцип акцентує увагу на тому, що ейдос кожної речі зовсім не є абстрактним поняттям, а є сутністю, що міститься всередині