Реферат на тему:

Араби в VІ - ХІ ст.

Створення арабо-мусульманської держави. Основи ідеології раннього ісламу. Халіфат Омейядів. Халіфат Аббасидів. Особливості арабського феодалізму.

Аравійський півострів здавна був заселений арабами. Їх заняття визначались природніми умовами - сухими степами, пустелями та напівпустелями. Для землеробства були придатні лише незначні частини цих земель, адже основним заняттям населення стало скотарство.

Землеробство на поливних грунтах було розвинене у Йємені, де склалася система ірригації. Але до VІ ст. тут існувала Хім'яритська держава із землеробством та ремеслами. У Південній Аравії видобували золото, збирали ладан та інші ароматичні смоли.

У сірійських та грецьких джерелах відзначалось декілька соціальних верств Йємена в VІ - VІІ ст.: знать, купці, вільні землероби, вільні ремісники, раби. Вільні землероби жили общинами, разом володіли каналами та іншими зрошувальними спорудами. Знать жила в містах (здебільшого), але володіла маєтками на землі, де працювали раби. Частково раби працювали і на зрошувальних спорудах та в ремеслах.

Водогонами та греблями відали знатні люди - кабіри, була й торгова знать.

Кочівники-скотарі складали більшу частину населення півострова. Їх називали бедуїнами. У них теж виділилась знать, що володіла більшими стадами і кращими пасовиськами.

Рабами були чужоземці, як правило, з Африки. Але раби не були головними фігурами в економічному житті.

В VІ ст. Візантія та Іран вели боротьбу за торгові шляхи через Аравію. Візантійські імператори використовували для цієї боротьби християнську державу Аксум. У державу хім'яритів проникає християнство, воно бореться з іудаїзмом, який теж був поширений у Йємені, і з старим язичництвом.

На заході Аравії була розташована Мекка - перегрузочний пункт на караванному шляху з Йємена в Сірію. Місцевість ця була засушливою, землеробство тут було неможливим. Населення займалось ремеслом і осідлим скотарством. Більша частина населення Мекки належала до племені Курейш. Місто складалося з кварталів, заселених окремими курейшитськими родами. В результаті жвавої торгівлі в місті нагромадились великі багатства. Правив рід Омейядів.

У Мецці була розташована Кааба - храм у вигляді куба, в стіну якого був вставлений метеорит - "Чорний камінь". Він був місцем паломництва багатьох, в тому числі й кочівників. В Каабі були зображення божеств багатьох арабських племен. Територія Мекки і її околиць на час паломництва вважалась священною, заборонялись збройні сутички. Паломництва здійснювались взимку і з ними співпадала ярмарка.

Населення другого великого міста Аравії - Медини, що до виникнення ісламу називалось Ясриб, складалось з трьох племен, що сповідували іудейство, і з двох язичницьких племен. Медина була центром землеробського оазису.

Прагнення подолати розрізненість релігій і створити єдину державу виявлялось у проповіді поклоніння єдиному богу. Стали з'являтися проповідники одного бога. У Мецці найбільш знаним був Мухаммед (570 - 632) з бідного роду Хашилістів племені Курейш. Нова релігія - іслам або мусульманство - виникла близько 610 р. Однак у Мецці вона не відразу здобула популярність. Місцева знать боялась падіння культу Кааби. Послідовників Мухаммеда переслідували і вони змушені були переселитись в оазис Ясриб (Медину). Це переселення, "хиджра", відбулось у 622 р., що стало початком мусульманського літочислення. Арабські племена Медини були вороже настроєні по відношенню до верхівки мекканських курейшитів, у яких багато мединців були в боргу. Тому жителі Медини охоче підтримали проповідь єдиного бога. Були й інші причини поширення нової релігії - особа Мухаммеда, привабливість його впорядкованого вчення.

Так у ряду племен на чолі з Мухаммедом почалась збройна боротьба з Меккою. Напади на багаті каравани курейшитів були вигідні, крім того багаті лихварі й купці Мекки мали своїх боржників.

Боротьба тривала до 630 р., коли після довгих переговорів Мухаммед уклав угоду з верхівкою Мекки, за якою мекканці зобов'язувались визнати релігійну і політичну владу Мухаммеда і прийняти його вчення - іслам; для себе вони домоглись визнання Мекки релігійним центром,а Кааби - головним святилищем ісламу.

Іслам став релігією, що об'єднувала арабів, і політичною силою, з якою треба було рахуватися. Мекканська купецька верхівка вирішила використати цю силу в своїх інтересах.

Повне об'єднання Аравії і обернення її населення в іслам сталося вже після смерті Мухаммеда, в правління його найближчих наступників - перших двох халіфів.

Основи ідеології раннього ісламу. Що ж являла собою нова релігія? З розвитком класових відносин у всіх народів з'явилось прагнення до політичного об'єднання. В галузі ідеології, роль якої відігравала релігія, з'являється прагнення до монотеїзму. В Аравію проникали і християнство та іудаїзм, але іслам виник на арабському ґрунті. Він поєднував елементи цих релігій.

Засновник ісламу Мухаммед вважався пророком, що повинен передати волю Аллаха людям. Таких пророків, за вченням ісламу було 6: Адам, Ной, Авраам, Моїсей, Ісус Христос, Мухаммед.

Після переселення Мухаммеда та його прибічників у Медину там склалася мусульманська община. Вона стала організаційною основою арабської держави. Інші зв'язки - родоплемінні - відступали на другий план.

Мухаммед вважався пророком, що передавав "одкровення". Його учні записували їх на пальмових листках, каменях. Вже пізніше ці записи були відредаговані і склали Коран.

Основою віровчення було визнання пророчої місії Мухаммеда. Віруючі повинні були щоденно здійснювати п'ятикратну молитву, сплачувати від усієї нерухомості 1/40 на податок - закат. Вважалося - що на користь бідних, справді ж - на користь державі. В місяці рамадані треба було дотримуватись посту і хоч раз у житті здійснити паломництво в Мекку.

Коран встановлював норми поведінки. Оскільки Мухаммед мав і політичну владу, його проповіді містили і норми в галузі права. Ось