Армія халіфату складалася з кількох категорій військ: ополчення арабських племен, найманих військ і т. зв. гулямів. Гулями були рабами з тюрків, слов'ян, африканців, яких з юнацьких років виховували у відповідному дусі. Однак скоро гулями стали силою, що стала диктувати свою волю халіфам.

Аббасиди прийшли до влади на хвилі народного повстання, але не виправдали народних сподівань. Повстання продовжувались. У 751 р. - повстання Шарика в Бухарі, в 755 р. - в р-ні Нішапура і Рейа, у 776 - 778 рр. - грандіозні повстання під проводом Муканни у Мавераннахрі, у 778 - 779 рр. - в Гурані.

Особливо великою була селянська війна 812 - 837 рр. Під проводом Бабека, яка почалась в Південному Азербайджані і поширилась потім на Західний Іран аж до Ісфахана і Кермана. Боротьба йшла під гаслом секти хуррамитів, що проповідувала соціальну рівність, рівність прав на землю та інше майно. Їх ідолом була вільна селянська община з колективним землеволодінням. Кілька разів повсталі одержували перемогу над військами халіфату. Лише у 837 р., мобілізувавши величезні сили, і тільки після зради феодалів, які примкнули до повстання, халіфат зміг придушити його.

Ще одне велике повстання - зінджів. Повсталі 14 років (869 - 883) утримували в своїх руках великий район Південного Ірану і Хузістана. Вони взяли приступом місто і порт Басру. До повстання приєднались селяни і бедуїни, на бік повсталих перейшло наймане військо. У 879 р. керівник зінджів Алі Ібн- Мухаммед оголосив себе халіфом, став карбувати монету із своїм іменем. Створена рабами держава стала копіювати халіфат Аббасидів. Вожді зінждів стали перетворюватись у феодальних правителів. Не було відмінено рабство. Значна частина повсталих розчарувалася і стала відходити від повстання. Скориставшись цим, урядові війська розгромили зінджів.

Повстання зінджів мало значні наслідки. Після нього стало відмирати рабство. Скоротилось ввезення рабів з Африки, а у ІХ - Х ст. рабам були надані ділянки землі і вони перетворились у залежних селян.

Другим потрясінням для халіфату було повстання карматів. В кінці ІХ - у Х ст. воно охопило бедуїнів, ремісників і селян Сирії, Іраку, Бахрейна, Йємена і Хорасана. Карматам вдалося навіть створити свою державу, що проіснувала півтора століття. Ряд областей халіфата - Сирія, Єгипет - платили їм данину. Держава була рабовласницькою, мала близько 30 тис. рабів - негрів та ефіопів. З часом держава карматів, як і зінджів, перетворилась у звичайну феодальну.

Селянські повстання розхитували устої Аббасидської держави, але і сприяли певному обмеженню експлуатації селян і ремісників. У ІХ - першій пол. Х ст. Аббасидський халіфат розпався на окремі емірати. Вони різнились за етнічним складом населення, культурою, мовою, ступенем ісламізації. Колишні намісники халіфів перетворювались у самостійних правителів. Спочатку вони віддавали частину податків центру, а згодом перестали. Із 60-х рр. ІХ ст. халіфи стали маріонетками в руках власної гвардії.

Список літератури:

Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.

Всемирная история. – М., 1957.

Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.

Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.

Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С.Д. – М., 1972.

Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.

История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.

Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.

Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.

Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.

Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.

История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.

История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.

Влась и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.

Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.

Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.

История средних веков. Европа. – Минск, 2000.

Кардини Ф. Истоки средневекового ріцарства. – М., 2000.

Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.

Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.

Контамин Ф. Война в серние века. – СП (б): Ювента, 2001.