нову петицію. Король мусить з‘явитись на другу зустріч у Смітфілд. Вимоги Смітфілдської програми більш радикальні: ліси і вода повинні стати загальними, щоб всі могли полювати і рибалити; права сеньйорів – скасувати. Всі повинні бути рівними, крім короля. Забрати майно церковних осіб і поділити між селянами. В Англії повинен бути один єпископ і один прелат.
Це була радикальна пограма бідноти, спрямована на рівність. Король згодився, але під час зустрічі мером Лондона був смертельно поранений Уот Тайлер. Позбавлені керівництва селяни були витіснені з міста. Почались каральні експедиції. Але селянські хвилювання тривали ще кілька років.
Все ж повстання мало великі наслідки. Вілланство в ХІV ст. майже зникло в Англії. Панщина була ліквідована, податки зменшені, робітниче законодавство пом‘якшено.
Селянство почало ділитися на дві основні юридичні категорії – копігольдерів і фригольдерів. Копігольдери (що володіли землею за копією або випискою з протоколу маноріального суду) були особисто вільні і платили лорду невисоку фіксовану ренту. Фрігольдери ж були абсолютно вільними особисто, могли користуватись королівським судом, копігольдери не могли брати участі у виборах до парламенту.
Разом з тим йшло розшарування селян. Одні скуповували землі, інші поповнювали ряди арендарів.
Йшла боротьба й між дворянством. Воно поділялось на старе (що змушене було давати свої землі в оренду) і нове (що вело господарство по-новому. Старе дворянство хотіло поповнити свої багатства за рахунок воєнної здобичі і державної казни. Нові дворяни скуповували землі і здавали їх у короткотермінову оренду, яку часто підвищували. Вони розширювали посівні площі, торгували, використовували найману працю. Своїх синів посилали в міста вчитись ремеслу і торгівлі. По становищу нове дворянство було близьким до буржуазії міст.
Отож, при дворі йшла боротьба за владу між старим і новим дворянством.
В Англії розвиваються ремесла, торгівля. На заході ростуть нові міста, старі занепадають. Але залишається в силі і кустарне ремесло. Сільські кустарі виготовляли грубі сукна, які відправляли на доробку у Фландрію та Флоренцію. Виникала розсіяна мануфактура.
Сталися зміни і в торгівлі. Ганзейські купці втрачають свою роль. Була створена компанія англійських купців (“купці-авантюристи”). Вони захопили в свої руки торгівлю через Ла-Манш і в Північному морі, а потім їх кораблі почали ходити в усі країни Європи. Вони витіснили Ганзу.
У 1393 р. династію Плантагенетів змінила династія Ланкастерів. Вона поновила війну з Францією, але невдачі підірвали її авторитет. В Англії почалась феодальна анархія і великі феодали почали будувати замки, оточили себе васалами, стали тиснути на короля. Консервативне дворянство втрачало економічну роль і хотіло надолужити її в політиці. Феодальні війни, смути підривали господарство. Війна з Францією була програна, Англія не одержала нових земель і феодальна аристократія взялася за переділ володінь в самій Англії. Почалась міжусобна війна Червоної і Білої троянд. Червона була в гербі Ланкастерів, а біла – в гербі Йоркської династії, що теж претендувала на престол.
Невдачі у війні, зловживання феодалів привели до повстання у 1450 р. у графстві Кент. Його очолив Джек Кед, васал герцога Йоркського. Це було селянське повстання, але керували ним рицарі. Як і у 1381 р. повсталі увійшли в Лондон і висунули ряд вимог: позбутися поганих радників короля, впорядкувати міське самоврядування, обмежити лордів, відмінити робітниче законодавство. Повсталі підтримували і Йоркську династію.
Уряд згодився на вимоги, але, коли повсталі пішли з Лондона, королівські війська напали і розгромили їх. Джек Кед був поранений і схоплений. Помер по дорозі у Лондон.
У війні Білої і Червоної троянд успіх був перемінним. У 1460 р. Річард Йоркський був убитий, а голова його в паперовій короні була виставлена у стінах Йорка. Але у 1461 р. були розбиті війська Ланкастерів біля Тоутопа. Син Річарда Едуард взяв Лондон і став королем. Генріх ІХ Ланкастер був кинутий у Тауер, де й убитий. Ланкастери намагались створити коаліцію, але вона була розбита. Едуард ІV повернув собі престол.
Цікавою особою був граф Уорвік, який переходив з одного табору в інший, зо що його називали “виробником королів”.
Едуард ІУ спирався на нове дворянство, сприяв розвитку флоту, торгівлі. Він лише раз звертався до парламенту – щоб він йому надав до кінця життя право збирати мито. У міст Едуард збирав великі кошти для подарунків, робив у них позики, які ніколи не повертав. Після смерті Едуарда його брат Річард убив двох своїх племінників і захопив престол. Це і його політика відштовхнула його союзників, чим скористались Ланкастери. У 1485 р. Річард загинув у битві при Босварті. Королем знову став Ланкастер – Генріх, по матері Тюдор. Він почав носити ім‘я Генріх VІІ, одружився з дочкою Едуарда ІУ Єлизаветою. В одному гербі об‘єдналися біла і червона троянди, війна закінчилась. Старі феодальні барони перебили одне одного і монархія стала абсолютною. Нове дворянство було зацікаавлене в сильній королівській владі.
У ХІV ст. в Англії складаються умови для формування англійської нації. У ХІV – ХV ст. склалась англійська літературна мова. А до того було три мови: король і знать розмовляли французькою, нею ж велося судочинство. Основна маса населення розмовляла англійською, а книги писали латиною. Нею ж навчали в університетах.
Уже в 1362 р. Едуард ІІІ постановив, щоб суд працював на англійській мові, бо “французька дуже маловідома”. У ІІ пол. ХІV ст. з‘являються літературні твори англійською – ця мова стала літературною.
Список літератури:
Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
Всемирная