Реферат на тему:

Англія у ХVІ – на початку ХVІІ ст.

Соціально-економічний розвиток у ХVІ ст.: а) поширення капіталістичної мануфактури; б) ріст вівчарства і обгородження селянських наділів; в) англійські торгові компанії другої половини ХVІ ст.; г) “криваве законодавство” проти експропрійованих. Реформація в Англії. Утвердження англіканської церкви. Основні напрями колоніальної політики Англії. Особливості англійського абсолютизму.

В Англії ХVІ ст. – час мануфактур, аграрного перевороту, заснування колоній. У цьому сприяли: високий рівень господарського розвитку, нові форми власності, зближення нижчих верств – рицарів і джентрі з купецтвом, політична централізація, великі географічні відкриття.

У ХVІ ст. суконне виробництво було основним в містах і селах. Створювались місцеві промислові центри, які спеціалізувались на певних видах. Широкі й тонкі сукна – на південному заході і в центрі – Уімпшир, Сомерсет, Глостер, Оксфорд. На сході Англії – камвольні тканини, бумазея, каразея, байка (Норфолк, Сеффолк, Ессекс, Кент). На півночі – грубі шерстяні тканини.

Вже в ХV ст. укладом тих міст, де були цехові обмеження – Ковентрі, Йорк, Лейстер. Причиною був бурхливий розвиток сукноробства в селах і містечках. У графстві Девоншир сільські ремісники повинні були продавати свої вироби лише на ринку м. Екзетера; в Норфолку сукно і пряжу можна було купляти лише в Норічі, в Лондоні був створений критий ринок у Блейкулл-Холл для всіх торгових операцій.

Виросли нові міста – Лавенхем, Касл-Камб, Степлтон. Сюди йшли цехові майстри.

У ХVІ ст. шерстяні тканини вироблялись і в цехах і на підприємствах-мануфактурах. У ХVІ ст. був виданий ряд статутів, що обмежували права ремісничих гільдій, зокрема пунктів про учнівство. У 20-і рр. ХVІ ст. посилилась диференціація всередині гільдій. Підмайстри намагались працювати самостійно, переселялись у приміські села, таємно брали замовлення. Багаті суконщики порушували цехові правила – брали найманих робітників.

Державне законодавство встановлювало максимум заробітної плати. Одним з актів вона встановлювалась 4 пенси на день. За порушення плати – штраф і тюрма.

У ХVІ ст. – революція цін в Європі. У 1663 р. була введена нова шкала розцінок. Інтереси робітників не враховувались. Ціни на пшеницю зросли у 3-4 рази, а плата була 6-9 пенсів на день з їжею. В селах – ще менше.

Розвитку мануфактур в Англії сприяв зв‘язок з Реформацією: в руки міських властей і суконщиків переходили приміщення аббатств і монастирів. Лише в Оснейському аббатстві біля Оксфорда суконщик Стамп збирався зайняти по виробітку сукна 2000 чол.

Міські ради Лейстера, Лінкольна, Конвентрі та ін. відпускали кошти на організацію суконних мануфактур, прагнучи пристосувати для цього будь-які приміщення.

У ХVІ ст. місцем розміщення позацехового ремесла стало село. Ця форма охопила процес виготовлення пряжі. Половина сукон в Імпширі, Глостері, Сомерсеті була з пряжі, купленої у “неорганізованих” сільських прядильщиків.

Другою формою розвитку позацехової суконної промисловості була роздача скупщиками сировини. Часто купець давав не лише сировину, але й верстати. У цих випадках дрібний ремісник цілком залежав від замовника. Часто багаті вівчарі ставали суконщиками-підприємцями.

Суконщики нерідко будували будинки для бідних, щоб використовувати їх як дешеву робочу силу. Число робітників в таких домах було до 60 чоловік.

Централізованих мануфактур було мало. Конкуренція мануфактурного виробництва розоряла цехи і дрібних самостійних майстрів.

У ХVІ ст. в Англії відбувається процес первісного нагромадження. Ціни на вовну зростали. Вівчарство ставало дедалі вигіднішим, ніж землеробство. Лорди почали перетворювати свої землі в пасовиська. Вони захоплювали общинні угіддя. Ці землі обгороджували. Це підривало уклад села. У ХVІ ст. були ще й селяни-фрігольдери, з яких вийшли фермери. Більшість же – копігольдери – спадкові землевласники. Вони платили лордам грошову ренту. Третя група працюючих на землі– орендарі-лізгольдери.

Лорди не обмежувалися общинними землями, почали обгороджувати і орні землі селян. В першу чергу постраждали короткотермінові орендарі. Далі розпочався згін селян. Обгородження служило первісному нагромадженню. В одному з парламентських статутів ХVІ ст. говорилось, що там, де годувались орною працею 200 чол., лишилось 2-3 пастухи.

Уряд Тюдорів був наляканий практикою обгороджень. Селяни не могли платити податки і нести повинності. Зросли крадіжки й інші злочини. Пауперизм був небезпечним для імущих класів. Уряд зробив спробу зупинити процес обгородження.

У 1489 р. Генріх VІІ заборонив обгороджувати і рунувати селянські садиби, що мали менше 20 акрів. Статут Генріха VІІІ у 1516 р. забороняв перетворювати орні землі в пасовиська. Статут 1533 р. обмежував кількість овець у одного власника до 2000 голів. У 1597 р. статут королеви Єлизавети підтвердив попередній указ про відновлення зруйнованих селянських садиб.

Але все було марним. Контроль був покладений на тих, хто сам був зацікавлений в обгороджуванні.

В 30-х рр. ХVІ ст. вибухнули повстання селян в центральних і північних графствах Англії. Але найбільше було в 1549 р. в графстві Норфолк, в районі масових обгороджень. Його очолили дрібні поміщики брати Кет - Роберт і Вільям. Взяли участь селяни Сеффолку, біднота Норіга – всього 20 тис. Була розроблена програма з 20 статей. Вона вимагала зниження ренти, позбавлення лордів права користуватися общинними угіддями, знищення маноріальних судів, ліквідації залишків кріпосого права. Селяни наполягали на виконанні всіх королівських статутів проти обгороджень, але просили не забороняти обгороджень для вирощування шафрану. Отже, заможні селяни самі займались обгородженням для посіву вигідних культур. Бідні селяни висунули свої додаткові вимоги. Селяни збирались знести всі огорожі.

Повсталі взяли м. Норіч і розбили загін урядових військ. Але потім почались невдачі, вони не змогли з‘єднатись