У листопаді 332 року до н. е. Александр прибув до Єгипту. Єгиптян» дуже добре його прийняли. Жерцями він був оголошений фараоном. Незабаром Александр почав будівництво нового міста — Александрії. Воно стало чудовим творінням Александра, згодом названим на його честь. Завдяки йому та його місту єгиптяни одержали можливість спілкуватися з усією Азією, досі вони знаходилися р ізоляції.

Два роки минули з того часу, як Александр зміг перемогти досі непереможного Дарія. Той не заспокоївся, і знову зав'язався бій, уже при Гавгамелах. Зараз військо Дарія перевершувало армію Александра практично в п'ять разів. Біля Міста війська Александра розташувалися на відпочинок, тоді як солдати Дарія Всю ніч не стуляли очей. Перси гадали, що Александр нападе на них уночі або Принаймні ранком. Замість цього Александр розгорнув свої війська в південному напрямку. Дарій .віддає наказ про негайний наступ. Відразу утворюється розрив фронту, куди, не роздумуючи, уклинилися війська Александра. Вони прорвалися прямо в центр, до Дарія. І тут Дарій знову втікає, зіштовхнувшись віч-на-віч з Александром. Цар так і не зміг його наздогнати. Однак після цієї перелоги над Дарієм Александра оголосили царем Азії.

Тепер царя приваблюють центри імперії — Вавилон і, звичайно ж, Сузи — центральна резиденція та скарбниця Ахеменидів. У Вавилон Александр в'їхав на своїй колісниці як тріумфатор У Сузах він провів символічну церемонію цар сів на трон Ахеменидів Щоб довести свою могутність, Александру необхідно було знищити останнього з Ахеменидів — Дарія. Цар дуже поспішав, але все одно не встиг. Дарія вбили його ж соратники. Александр, побачивши труп Дарія накрив його своїм плащем Це означало ліквідацію вічного протистояння Заходу й Сходу.

Після смерті Дарія Александр здійснив безліч спроб, спрямованих на пробудження дрімаючих сил Сходу Цар мріяв про створення могутньої імперії Чимраз частіше в придворні ритуали проникають елементи Сходу, перевагу Александр віддає перським Він одягається в перські шати, уводить в охорону палацу перських воїнів Хочеться йому ввести й прийнятий у Персії обряд колінопрек лоніння перед владикою, що закінчується поцілунком царського коліна Однак македоняни й греки, для яких цар був лише «першим серед рівних», не погодилися із цим принизливим для них обрядом І все-таки Александр справляв незабутне враження на своїх сучасників, хоча зустрічалися люди, незадоволені його політикою Наприклад, збереглося свідоцтво про п'ять пажів, які хотіли вбити Александра вві сні Урятував його тільки тривалий бенкет А пажі потім проговорилися й були страчені останній військовий похід

Александр усяко прагнув зламати духовний опір македонян і греків, який з кожним роком наростав Він. зважується на нові завоювання Тепер його приваблює Індія. І вже влітку 327 року до н є Александр починає похід на Індію Йому досить швидко вдається завоювати прикордонні провінції й фортецю Аорн Незабаром він починає готуватися до переправи через Інд Там жила своїм життям «країна чудес» У Північному Пенджабі цар повинен був підкорити трьох великих раджів Один із них — Пор — не захотів підкорятися Александру Пор вчинив так, як не чинив ніхто, він зважився вийти проти супротивника, який не знав поразок, на чолі своєї армії Порові вдалося закріпитися на березі Гідаспа. щоб не дати Александру переправитися через ріку. Однак цар не здавався й зумів під прикриттям тропічного лісу й річкового острова перекинути на інший берег частину своїх військ Йому зустрілися бойові колісниці й кіннота на чолі із сином Пора Успішно розгромивши їх. Александр рушив назустріч численному війську Пора Александру вдалося виграти що битву тільки за допомогою сил кавалерії й піхоти Завдяки цілеспрямованому використанню кавалерії й тому, що піхота підтримала в потрібний момент кавалерію, була здобута вирішальна перемога Це був дивний бій, таких боїв історія ще не бачила.

У задуми Александра тепер уходить відкриття судноплавства на ріці Інд Щоб цього досягти, йому було потрібно скорити вороже настроєних малійців і оксид раків. І тут знову стало в нагоді блискуче військове мистецтво Александра Штурмуючи одне з міст, цар ледь не загинув Він у числі перших перебрався через стіну й зіштовхнувся разом із трьома своїми воїнами з численним супротивником Александра поранили в легеню, однак він не кинув своїх товаришів у біді й продовжував боротися доти, поки не знепритомнів Скоренням малійців й оксидраків і завершився новий похід Олександра. Це відбулося влітку 325 року до н є.

На цьому військова діяльність Александра завершилася. Відтепер цар волів керувати імперією, володіння якої були вельми великі.

Александр любив бенкети. Після одного з таких бенкетів, улаштованого його другом Неархом, Александр відчув себе хворим. Почався приступ сильної гарячки, що супроводжувалася повною безпорадністю. Це була найважча форма малярії. З кожним днем танули надії підданих на видужання царя. І ввечері 28 десія (приблизно 13 червня) Александра не стало.