План

Вступ

1. Особливості виникнення і розвитку держави і права Месопотамії.

2. Утворення Вавилонської держави.

3. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства.

4. Державний устрій, суд, збройні сили.

5. Джерела права. Закони царя Хаммурапі.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Вавилон, знамените стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонії; розташовувався на річці Євфрат, в 89 км на південь від сучасного Багдада і на північ від Хилли. На стародавній семітській мові його називали «Бабілю», що означало «Брами бога», на староєврейському ця назва трансформувалася в «Бабель», на грецькому і латинському – в «Бабілон». Первинне найменування міста пережило століття, і дотепер найпівнічніший з горбів на місці стародавнього Вавилона називається Бабіль. Розкопки гігантського комплексу руїн, що залишилися від стародавнього міста, були початі в 1899 Німецьким Східним суспільством під керівництвом Роберта Кольдевея. Авдиев В.И. История древнего Востока.- М.:Полотиздат,1955

На історичному горизонті Вавилон з'являється в Старовавилонській період (1900 –1600 до н.е.). На початку цього періоду раніше незначне містечко Баб-ілю в Аккаде зробилося столицею невеликого царства, в якому правив аморей Сумуабум, що став засновником I Вавілонської династії. Його наступниками були Суму-ла-Ель, Сабіум, Апіль-Син, Синмубалліт і Хаммурапі, правлячий з 1792 по 1750 до н.е. Хаммурапі був найзнаменитішим правителем епохи і прославився не тільки військовими успіхами, але і як мудрий володар. Отримавши перемогу над Рім-Сином з Ларси, Хаммурапі оволодів Шумером, розташованим в нижній частині Месопотамської долини, і став володарем Шумеро-Аккадського царства; захопивши царство Марі, він розширив межі своєї держави до верхів'їв Євфрата. Ще раніше Хаммурапі провів важливі реформи, повністю підпорядкувавши собі в адміністративному і господарському відношенні храми, упорядкувавши збір податків і створивши єдину судову систему; його робота як законодавця відображена в знаменитих Законах Хаммурапі, копія яких знайдена в Сузах.

Розкопки в центральній частині горба Меркес у Вавилоні досягли шару, що лежить частково над і частково під рівнем грунтових вод і датованого часом I династії. По розкритих залишках міста видно, що він його добре спланував: вулиці перетинали одна іншу під прямим кутом. Знайдені будинки були побудовані з сирцевої цеглини і оточені такими ж стінами на фундаменті з обпаленої цеглини.

Вже при сині Хаммурапі Самсуїлуне почалося нашестя касситськіх племен, що спускалися з східних гір. Більше сторіччя Самсуїлуне і його наступникам вдавалося стримувати натиск касситів. Проте врешті-решт вони зуміли захопити країну і правили у Вавилоні майже пів тисячоліття (1600 – 1155 до н.е.). Розкопки касситського пласта горба Меркес показали, що розташування вулиць і кварталів в цей період залишилося практично таким же, як за часів Хаммурапі. Дома цього періоду будувалися з сирцевої цеглини, але, як правило, не мали фундаменту з обпаленої цеглини, що було характерною відмінною рисою міста Хаммурапі. Кераміка носила безумовно самобутній характер, особливо звертає на себе увагу достаток ювелірних виробів.

Касситськую династію змінила II династія Іссина, що утримувала владу у Вавилонії більше сторіччя. Її найвидатнішим царем був Навуходоносор I (1126–1105), що зумів на якийсь час підпорядкувати Ассирію. Проте після нього велику частину Середньо-вавілонського періоду країна знаходилася під пануванням Ассирії. Саргон II в 710 до н.е. захопив Вавилон і коронувався тут як цар. Потім він побудував у південної цитаделі Вавилона масивну стіну з круглою кутовою баштою, залишивши на її кам'яних стінах напис: «До Мардуку! Великий Пан, божественний творець, який живе в Есагиле, Пан Бабіля, його пан; Саргон, могутній цар, Цар землі Ашшура, цар всіх. Правитель Бабіля, цар Шумера і Аккада, годувальник Есагіли і Езіда». Син Саргона Синнахеріб в 689 до н.е. повністю поруйнував місто і навіть повернув на нього води Євфрата, щоб змити з лиця землі велику його частину. Проте його спадкоємець Асархаддон відновив і перебудував місто. Зокрема, був відновлений головний храм Вавилона, Есагіла; при цьому був побудований і знаменитий зіккурат, що увійшов до історії під ім'ям Вавілонської башти.

Нововавилонській період (612–539 до н.е.) почався із захоплення царської влади у Вавилоні халдеєм Набопаласаром, що вступив в союз з іншими силами Анти Ассирії і поруйнував в 612 до н.е. Ніневію, столицю Ассирії. При його сині і наступнику Навуходоносору II (605–562 до н.е.) Вавилон досяг щонайвищого розквіту. Тоді відбулася, як назвали це німецькі археологи, що вели розкопки Вавилона, «колосальна перебудова всього міста». Було перебудовано все: Есагіла – храм Мардука, зіккурат Етеменанки, храм Емах в цитаделі і стародавній храм Іштар на Меркесе. Південну цитадель доповнили царським палацом, в північній її частині побудували ще один палац. Стіни раннього міста відновили, і місто, що виросло в розмірах, оточили величезною зовнішньою стіною; були вириті канали і побудований перший кам'яний міст через Євфрат. Одними з семи чудес стародавнього світу вважалися висячі сади, але сучасні розкопки не змогли дати матеріали, по яких можна було б з упевненістю ідентифікувати їх залишки. Найпрекраснішими спорудами Вавилона того періоду були, наскільки можна судити по залишках, що збереглися, Ворота Іштар і Алея Процесій, нарядний вигляд яким додавали фризи биків, драконів і левів, виконані з кольорових кахлів.

Останнім царем цього періоду був Набонід, ділячи владу у Вавилоні із старшим сином Белшаруцуром (Валтасаром). В результаті розкопок встановлено, що після Набоніда у Вавилоні залишилися новий храм Іштар на Меркесе і могутня фортифікаційна стіна з великою пристанню на берегах Євфрата.

У 539 до н.е., як наголошується в Хроніці Набоніда і свиті Кира,