Одночасно передбачалося, що тільки особи з першого розряду могли обиратися воєначальниками й архонтами. З представників другого розряду формувалося кінне військо (вершники), з інших - піше військо. Ополченці зобов'язувалися мати своя зброя і знаходитися в походах на власному утриманні.

За часів Солонія значно зросло значення й авторитет народних зборів, що стали скликатися частіше і на ньому розглядалися найбільш важливі державні питання: приймалися закони, обиралися посадові особи. У роботі зборів брали участь також незаможні громадяни.

Одночасно була заснована Рада 400 - по 100 чоловік з кожної філи. У його склад могли обиратися усі вільні, крім батраків і жебраків. Згодом Рада відтіснила ареопаг на другий план. Його роль зросла в зв'язку з тим, що народні збори скикались. Проекти багатьох рішень готував Раду, а в необхідних випадках, він діяв від імені зборів.

Солоний також заснував суд присяжних - Гелією, при чому в її склад обиралися громадяни всіх розрядів. Участь незаможних громадян у народних зборах, у суді присяжних сприяло розвитку Афінської рабовласницької демократії. Гелиея була не тільки головним судовим органом Афін, вона також контролювала діяльність посадових осіб.

Вона складалася з 6000 громадян, що досягли 30-літнього віку і вибраних щорічно по жеребі в числі 600 від кожної філи. Перед вступом на посаду присяжні - геліасти - приносили клятву в тім, що вони будуть судити "відповідно до законів і постановам афінських народних зборів і Ради 500". Гелієя поділялася на 10 дикастерій чи палат. Тому що 5000 членів вважалися черговими, а 1000 - запасними, то виходило, що склад дикастерії визначався в 500 чоловік.

Як правило, засідала одна дикастерія; у більш важливих випадках- дві чи три. Лише в дуже рідких випадках одночасно засідали 2000 чоловік. Бувало так, що дикастерії дробилися і склад суду визначався в 200, 250, 400 чоловік. У IV в. до н.е. справи, підмети розгляду в гелієї, розподілялися між дикастеріями по жеребі напередодні дня засідання. Це робилося з тією метою, щоб уникнути впливу на присяжних з боку зацікавлених осіб.

По закінченні кожного засідання присяжні одержували винагороду. Геліея була першою інстанцією по найважливіших справах, у тому числі по справах про державні злочини і зловживання посадових осіб. Вона ж була апеляційною інстанцією по справах, розглянутим в інших судах.

Але значення гелієї визначалося тим, що вона не виступала тільки як судовий орган; їй належали важливі повноваження також в області керування і законодавства.

Гелиея вирішувала фінансові питання. Наприклад, вона брала участь у розкладці податків на союзників, виробленої кожні чотири роки.

Гелиея робила перевірку придатності кандидатів, обраних на ті чи інші посади чи голосуванням жеребом. Якщо моральна чи політична благонадійність кандидата викликала сумнів у членів суду, то такий кандидат негайно приділявся.

Важлива роль в Афінській державі належала й іншим різним судовим органам. Суду ареопагу підлягала частина важливих кримінальних справ, а саме: справи про навмисні убивства, про отруєння отрутою, про підпали, про нанесення раней і каліцтв із метою позбавлення життя.

Кримінальні справи про розбій, грабіж, про нічні крадіжки, про кишенькові крадіжки, про викрадення громадян і т.п. розглядала "колегія одинадцяти". Вона наглядала за в'язницями і за виконанням вироків.

Активно діяв суд ефетів. Існувало чотири палати цього суду. Кожна з них розглядала справи тільки визначеного характеру. Ті самі судді (ефети) засідали те в одній, то в іншій палаті, дивлячись по роду справи:

1) суд при храмі Паллади. Тут розбиралися справи про ненавмисні убивства, про убивства метеків (іноземців), про підбурювання до чи убивства нанесенню убивства;

2) суд при храмі Аполлона. Розглядав справи, у яких убивця заявляв, що він зробив убивство, дозволене чи законом не переслідуване законом (убивство в стані необхідної оборони, убивство злодія, схопленого на гарячому, убивство коханця дружини, ненавмисне убивство і т.п.);

3) суд біля гавані Зеї. Цей суд розглядав справи про осіб, які, будучи вигнані з меж Аттики за ненавмисне убивство, робили нове. Судді розташовувалися на самому березі моря, а обвинувачуваний, як позбавлений права вступати на землю Аттики, підпливав на човні до берега і з човна говорив свою захисну мову і вислухував вирок;

4) суд у палаті біля пристані. Розглядав справи, коли винуватець убивства не був відомий, або коли смерть заподіяли неживі предмети -камінь, колода і т.п. Тут же судили тварин, що убили людину. Таких тварин присуджували до страти, убивали, а потім гаси їх вивозили за межі Аттики.

У 509 р. до н.е. на його настійну вимогу був прийнятий закон, що остаточно скасував розподіл громадян по родах. До цього часу населення перемішався.

Замість 4 племінних філ були створені територіальні одиниці. Афінська держава поділялася на три чи зони області: берегову, Афіни з пригородами і внутрішньою частиною. Усього нараховувалося 10 територіальних філ.

Філи були територіальними округами, між якими громадяни розподілялися не по походженню, а за місцем проживання. Вся Аттика була розділена Клисфеном на 30 чи частин тритій. Кожна філа складалася з трьох тритій, включаючи в себе одному міську тритію, одному берегову й одному тритію в центрі країни. Отже, клисфенівська філа не була суцільною територією. Вона була черезсмужною. Філи поділялися на деми (волості) - по 10 у кожної філе, на чолі яких були демархи.

У їхньому обов'язку входив запис немовлят від вільних громадян, набір