Після висновку в березні-квітні 1928р. американо-нанкінських угод про майбутні договори, НРА початку похід на Пекін. Японія знову використовувала війська в Шандуне, але не змогла удержати Чжан Цзолина від висновку його військ з Пекіна. Більш того, багаторічний японський ставленик у Маньчжурії був запідозрений у намірі домовитися з Чан Кайши і США й убитий під час повернення в Мукден. Відкрите втручання Японії привело до росту антияпонського руху в Китаї. 5 червня 1928р. НРА зайняла Пекін, 25 липня уряд Чан Кайши було визнано США, а 20 грудня Англією. 29 грудня 1928 р. син і спадкоємець Чжан Цзолина Чжан Сюэлян визнав владу ГМД над Маньчжурією. У цих умовах Японія, побоюючись погіршити відносини зі США й Англією, у травні 1929 р. вивела свої війська із Шандуня і 3 червня 1929р. разом з Німеччиною й Італією визнала новий уряд у Китаї.

Консолідація Китаю дала можливість нанкінському уряду домагатися скасування привілеїв іноземних держав. У 1928 — 1929р. Китаєві удалося збільшити мита з 5 до 7,5% і повернути 20 з 33 концесій. Прагнучи послабити радянський вплив у Маньчжурії, китайське керівництво в березні 1929р. спробувало домогтися виконання радянсько-китайської угоди про паритетне керування КВЖД. Відмовлення СРСР викликав спробу Китаю вирішити це питання силою. 27 травня 1929 р. був зроблений наліт на радянське консульство в Харбіні, де були виявлені документи про зв'язки СРСР із КПК і Фэн Юйсянем, що находились в опозиції до Чан Кайши, а 10 — 11 липня КВЖД була зайнята китайськими військами. Переговори сторін через непоступливість СРСР не дали результатів, що поряд із прикордонними інцидентами вело до ескалації конфлікту. Англія, Франція і США призвали сторони до рішення проблем у рамках пакту Бриана-Келлога, але не визнали самовільних учинків китайської сторони, побоюючись створення прецеденту. Японія і Німеччина заявили про своє невтручання. У жовтні-листопаду 1929 м Червона Армія вторглася у Маньчжурію і розгромила війська Чжан Сюэляна. Фэн Юйсянь підняв заколот, скувавши війська Чан Кайши і не дозволивши використовувати їх у Маньчжурії. Переговори сторін за посередництвом Німеччини привели 22 грудня 1929 р. до врегулювання конфлікту на базі відновлення статус-кво.

У підсумку подій у Китаї змінився баланс сил великих держав на Далекому Сході. У Китаї виник новий центр влади, значно більш впливовий у масштабах країни, ніж колишній пекінський уряд. Англійський вплив у Китаї знизилося, а американське зросло. Японія була змушена вважатися з новою ситуацією в Китаї. Здавалося, що на Далекому Сході створена база для зміцнення Вашингтонської системи за рахунок підтримки балансу сил між СРСР, Китаєм і Японією. Однак в умовах початку громадянської війни в Китаї між КПК і ГМД, розриву радянсько-китайських відносин 15 грудня 1927 р. і військового конфлікту в Маньчжурії була відсутня база для співробітництва Москви і Нанкіна, що об'єктивно вело до дестабілізації системи міжнародних відносин і відкривало дорогу японському експансіонізму.

Першою внутрішньою кризою Версальсько-Вашингтонської системи знову стали далекосхідні події 1931 — 1933 р. В умовах світової економічної кризи оживився японський експансіонізм. Великі держави були зайняті боротьбою з кризою і з цього погляду не були погрозою для Японії. Китай і СРСР після військового конфлікту 1929 р. не досягли поліпшення відносин. Нанкін був зайнятий війною з КПК на півдні Китаю, а СРСР економічно і політично освоював Синьц-зян. Усе це виключало консолідацію Москви і Нанкіна проти Японії. Використовуючи сприятливу міжнародну обстановку, війська Квантунскої армії 18 вересня 1931 р. ввійшли у Маньчжурію. Знову що не одержав допомоги від Нанкіна Чжан Сюэлян, прагнучи зберегти війська, відвів їх, не вплутуючи в серйозні бої з японцями.

Звертання Китаю в Лігу Націй, що зайнялася вивченням питання, продемонструвало незацікавленість Англії і Франції в рішенні цієї проблеми. США порадили Нанкіну не відволікатися від війни з КПК. Саме китайське керівництво було зацікавлено в ослабленні Маньчжурської армії Чжан Сюэляна, оскільки це підсилювало вплив Нанкіна. Японія пропагувала ідею наведення порядку в Маньчжурії й очищення її від комуністичних елементів. В умовах проголошення КПК 7 листопада 1931 р. Китайської радянської республіки ця пропаганда зустрічала повне розуміння на Заході. Це не заважало японському керівництву виявляти лояльність у відношенні СРСР і радянських громадян на КВЖД. СРСР, зі своєї сторони, не виявив прагнення до втручання, хоча і засудив агресію в пресі. У листопаду-грудні 1931 р., коли японські війська стали просуватися в Північну Маньчжурію, що вважалася радянською сферою впливу, відносини Москви з Токіо трохи погіршилися, що породило в західному світі надії на виникнення війни між ними. Але радянське керівництво вирішило домовитися і 31 грудня 1931 р. запропонувало Токіо укласти договір про нейтралітет на основі збереження "волі рук" у Китаї.

7 січня 1932 р. американське керівництво опублікувало свою "доктрину невизнання" змін на Далекому Сході, а Англія взагалі офіційно не відреагувала на ці події. Напад Японії на Шанхай 23 січня 1932 р. загострило її відносини з Англією, Францією