1932-1933 рр. - голодомор, причиною якого була спроба заставити непокiрнi села i селян пiти в колгоспи. Iснували i об’єктивні причини голоду - посуха 1932 - 1933 рр., а також реорганiзацiя с/г виробництва, що призвело до зменшення продукцiї. Члени Мiжнародної комiсiї i розслiдування голоду в Українi, яка працювала в 1988-1990рр. визнали, що харчiв в Українi вистачало, врожай зерна 1932 р. перевищував врожай 1931 року, але держава систематично конфiсковувала бiльшу їх частину. В 1932 роцi Сталiн пiдняв план заготiвлi зерна на 44%. За вказiвкою Молотова, коли хлiба не було, забирали сухарi, картоплю, сало, солiння, тобто всi запаси їжi :

селянам заборонялося продавати хлiб;

їм не дозволялося найматися самостiйно на роботу на промисловi пiдприємства;

шляхи, якi вели до мiста були блокованi.

Загалом же, за пiдрахунками дослiдникiв вiд голоду 1932-1933 рокiв на Українi загинуло майже 10 млн. чоловiк.

4. Пiсля розпаду Австро-Угорської iмперiї i поразки нацiонально - визвольної боротьби захiдноукраїнськi землi були подiленi мiж Польщею, Румунiєю та Чехословаччиною i продовжували залишатися аграрно-сировинним придатком, ринком збуту джерелом сировини й дешевої робочої сили для iноземних держав. Польський уряд подiлив свою країну на двi територiї Польщу "А" i Польщу "Б". До першої входили польськi, а до другої - захiдноукраїнськi землi. 80% металообробної, електротехнiчної, текстильної, хiмiчної, паперової промисловостi зосереджувалось у Польщi - А, а промислове будiвництво у Польщi - Б свiдомо гальмувалося. В галицьких землях 85% пiдприємств були дрiбними, продуктивнi сили розвивалися вiдповiдно до iнтересiв польської економiки. Переважали тi галузi, що давали високi прибутки без значних капiталовкладень: нафтодобувна, деревообробна, харчова. 80% населення краю займалося с/г виробництвом.

Тут вже в першi повоєннi роки було створено широку мережу споживчих, закупівельно - збутових, кредитних, виробничих кооперативiв.

Вiдсталими районами Румунiї були Буковина i деякi повiти Бессарабiї. Промисловiсть залишалася напiвкустарною. Найбільшу питому вагу в економіці становила харчова промисловість. Слабо розвивалася промисловість Закарпаття, в якому в 1926 році налічувалося всього 92 підприємства, які були напівкустарними, дрібними. Гальмувався розвиток сільського господарства, мав місце масовий селянський рух за кордон.

Отже, як і в попередній період, у міжвоєнний час Україна залишалася територіально роз’єднаною, а її економіка розвивалася за принципами, які мало узгоджувалися з українськими інтересами.