Основна його ідея – дослідження граничних економічних величин як взаємозв’язаних явищ економічної системи на різних рівнях – фірми, галузі, національної економіки. Такий підхід дав можливість застосування нових методів аналізу, які дали змогу визначити граничні величини для характеристики змін, що відбуваються в економічному житті.

Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать, що корисними у формуванні категорії “граничної корисності” для виявлення рівноваги в господарські системі були німецькі дослідники Госен, Тюнен, французи – Дюпюї, Курно.

Йоган фон Тюнен (1783-1850) у своїй книжці “Ізольована держава” дає ряд практичних рекомендацій щодо національного і прибуткового ведення с/г. Основна ідея полягала в тому, що максимальний чистий дохід землевласник може отримати за умови, коли сукупність граничних витрат на виробництво будуть тотожними граничній корисності продукту.

Антуан Курно (1801-1877) – у книжці “Дослідження математичних принципів у теорії багатства”, він спираючись на аналіз функціональних залежностей, сформулював поняття економічної рівноваги, увів у наукових обіг поняття функції попиту, еластичності попиту, ввів такі категорії, як конкуренція, монополія, олігополія.

Основна ідея його концепції полягала в тім, що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей, що перебувають у рівновазі.

Жюль Дюпюї (1804-1866) написав статтю “Про виміри корисності громадських робіт” – в якій є ідея граничного аналізу. Сформульоване ця ідея на підставі поняття “цінового надлишку”, тобто грошовий вимір максимально можливого доходу, який виникає внаслідок можливості споживача купувати кожну одиницю товару за незмінної ціни.

Герман Гессен (1810-1858) у книжці “Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають” сформулював два закони.

Перший закон стверджує, що зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови певного задоволення потреб споживача = 0.

Згідно з другим законом Госсена оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов однакових граничних корисностей усіх благ, що споживаються. Кожний суб’єкт максимізує сумарну корисність для себе, якщо розподіляє ресурси між різними благами так, що від останньої одиниці ресурсу, витрачене на кожне благо, досягається однакове задоволення.

Із закону обміну споживчих вартостей випливає закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не купить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь посередині буде ціна яка задовольнить і покупця і продавця.

2. Австрійська школа граничної корисності.

Найбільше внесок у розвитку ідеї маржиналістів зробила австрійська школа п/е, яка сформулювалась у 70-ті роки ХІХ ст.

Її теоретичними принципами були суб’єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності.

Засновники цієї школи були Карл Мегер, Фрідріх фон Візер Ейген Фем-Баверк.

Економісти австрійської школи розглядали:

вчення про предмет п/е, її методологічні основи;

аналіз вартості товару і факторів, що впливають на її формування та ін.

Об’єктом дослідження було індивідуальне господарство. Суспільне виробництво австрійські економісти розглядали як суто арифметичну суму таких окремих елементів.

Обстоюючи позиції мінової концепції, економісти австрійської школи обмежували економічні відносини лише ринковими зв’язками, тобто відносинами обміну.

Основою економічної діяльності вважалося психологія суб’єкта господарювання, яка зумовлює його потреби, мотиви діяльності й усю його економічну поведінку. При цьому об’єктивний характер розвитку суспільного виробництва і власних йому законів повністю ігнорувався.

Центральне місце в концепціях австрійської школи посідає теорія “граничної корисності”, де “товар” і ”вартість” замінені на поняття “благо” і “цінність”. Менгер першим виклав теорію граничної корисності у певній логічній послідовності, маючи на меті встановити залежність корисності від винятковості предметів споживання. За вихідний пункт дослідження він брав людські потреби, визначаючи їх як різновид незадоволених бажань або неприємних відчуттів, котрі порушують своєрідну фізіологічну рівновагу.

Другий представник австрійської школи Ф.Візер розвивав ідеї Менгера у працях “Походження й основні закони господарської цінності”. Візер розвивав ідею, що витрати розглядаються як корисність. Він стверджував, що цінність продуктів визначається цінністю витрат виробництва, а цінність останніх – граничною корисністю граничного споживчого блага. Візер трактував витрати, як корисність, що приносять у жертву.

Візер пояснював і природу власності. Він писав, що приватна власність є вічною категорією, що виникає із самої суті економії, оскільки існує постійна суперечність між потребами людей і обмеженими запасами предметів для задоволення цих потреб. З цієї причини люди починають цінити предмет, прагнуть оволодіти ним. У такий спосіб він пояснює виникнення й суть приватної власності.

Найвідоміший представник австрійської школи Бем-Баверк у працях “Основи теорії цінності господарських благ”, “Капітал і прибуток” давав широкий варіант нової теорії, доповнивши її суб’єктивістською концепцією.

Основою цінності у Бем-Баверка є корисність блага. Він розрізняв два види корисності:

просту (абстрактну) – це корисність притаманна матеріальним благам, які є в достатній кількості;

кваліфіковану (конкретну), якою доділялися блага, запас яких обмежених і зменшення його позначається на добробуті індивіда.

Процес утворення цінності Бем-Баверк поділяв на два етапи:

Перший пов’язував з утворенням суб’єктивної цінності матеріальних благ для індивіда.

Другий етап в утворенні цінності блага Бем-Баверк повязував із “об’єктивною цінністю”, яка формується на ринку в процесі стихійного виявлення попиту і пропозиції.

“Закон Госсена” самостійно.

Таким чином, можна назвати три найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи:

по-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ;

по-друге, використання в якості головного об’єкта дослідження не суспільного виробництва та індивідуального господарства;

по-третє, визнання примату споживання над виробництвом.

Лекція Неокласичні традиції в західній політичній економіці в другій половині ХІХ на початку ХХ ст.

План

Кембріджська школа.

Американська школа.

Шведська школа.

Математична школа.

1. Кембріджська школа.

У 90-х роках ХІХ ст. в Англії сформувалася так звана кембриджська економічна школа, засновником якої був економіст Альфред Маршалл.

Ця школа започаткувала новий напрям в економічній теорії