У своїх працях у “Принципах політичної економії” він намагався розробити універсальну економічну концепцію, об’єднавши різні економічні теорії. Найбільшою заслугою є створення синтетичної теорії, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і “теорії граничної корисності”, що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв’язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу дослідження.

Він був першим, хто зайнявся мікроекономічним аналізом. Він розробив основи економічної політики монополістичної фірми. У центрі наукових пошуків Маршалла – ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки. Суть теорії: це поєднання двох факторів, що впливають на ціну:

ціна попиту (що формується під впливом попиту на товар;

ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва.

Отже, ціна є обмінною пропорцією, за якою товари і гроші взаємо обмінюються.

Існують різновиди цін:

ціна покупця – визначена корисність товару, це горішня межа ціни;

ціна продавця – визначена витратами на виробництво товару, це долішня межа ціни;

ринкова ціна – знаходиться поміж визначеними цінами покупця і продавця, визначена пропозицією й попитом.

Маршал звертає увагу розподілу.

Головні її моменти:

кожний із факторів виробництва – земля, праця, капітал і підприємницька діяльність – також підлягають дії попиту і пропорції.

Заробітна плата є винагородою робітникові за те, що він жертвує своєю працею. Прибуток капіталіста складається з двох частин:

підприємницький доход – винагорода за нагляд за виробництвом;

процент – винагорода капіталістів за очікування результатів або за ризик.

Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршалом, є людський капітал. Здібності людини є важливими, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу.

Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршалом, є людський капітал. Здібності людини є важливими, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу.

Книга Маршалла “Принципи політичної економії є одним із найважливіших творів з економічної теорії за останні 100 років.

Артур Пігу – послідовник Маршала, автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут, що трактується, як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті.

Ральф Хоутрі – він досліджував міжнародну торгівля і трудові відносини; тарифи та оподаткування; гроші та економічну владу. Він вважав, що за допомогою самих тільки грошових маніпуляцій можна поставити економічний цикл під контроль.

2. Американська школа неокласики.

Наприкінці ХІХ ст. з’являється своєрідний американський варіант теорії граничної корисності, засновником якої був Джон Кларк.

Основні його праці “Філософія багатства”, “Розподіл багатства”, “Проблеми монополії” та ін.

Головною проблемою п/е Кларк вважав розподіл. Він доводив, що розподіл суспільного доходу відбувається з природним законом, який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, стільки він створює.

П/е, за Кларком, складається з двох частин:

економічна статистика – це наука рівноваги в економіці, тобто коли змін в господарстві немає.

економічна динаміки – це наука про відхилення економіки від стану рівноваги, а також про перехід від одного стану до іншого.

За Кларком, закони економічної статистики є основними, а закони економічної динаміки є тільки їх наслідком, продовженням.

Одним із головних законів економічної статистики Кларк вважає з-н спадної продуктивності, де говорить “разом із зростанням будь-якого одного з трьох факторів в-ва (праця, капітал, земля) порівняно з двома іншими продуктивність його спадає. Порушенням пропорцій між працею і капіталом уповільнюється ріст виробництва”.

Згідно із законом спадної продуктивності Кларк пояснює порядок створення доходів:

праця одержує з/л, яка визначена “граничною”, продуктивність праці знижується, як наслідок, з/п зменшується;

капітал отримує прибуток, також визначений його “граничною продуктивністю”, а якщо кількість капіталу зростає, робітники не встигають увесь застосувати, віддача на одиницю капіталу знижується, прибуток зменшується;

земля отримує ренту, що визначена її “граничною продуктивністю”, тобто якщо кількість оброблюваної землі зростає, робітники не взмозі її усю обробити, віддача на одиницю площі земельної ділянки зменшується, рента зменшується.;

отже, усе цілком природно, ніякої експлуатації немає.

У зв’язку з цим порядком створення доходів Кларк формулює головний постулат теорії розподілу – “...частина продукту, яку отримує кожен з факторів, залежить від “... закону спадної продуктивності” кожного фактора.

3. Шведська і стокгольмська школа.

Значний внесок у розвиток світової економічної науки зробили шведські вчені: Кнут Віксель, Густав Кассель.

Кнут Віксель (1851-1986). Головна проблема, на якій зосереджував свою увагу – це проблема динаміки цін. Шукаючи власного шляху для розкриття механізму руху цін, він відкидає ідею, що головною причиною зміни цін є зміна кількості грошей. Віксель вважає, що у сукупному попиті і пропозиції необхідно розрізняти, з одного боку – попит і пропозицію щодо предметів споживання, а з іншого – щодо засобів виробництва. На його думку, зовсім необов’язково, щоб урівноважування пропозиції й попиту на предмети споживання і наявних заощаджень та інвестицій досягалося одночасно.

У теорії Векселя важливе місце належить концепції кумулятивного процесу (тенденції до прискорення якогось процесу). Аналіз кумулятивних процесів та дослідження проблем порушення рівноваги привели Векселя до створення теорії економічного циклу.

Дослідження економічного циклу дали змогу виділити гострі проблеми нагромадження капіталу, проаналізувати його вплив на виробництво, розподіл доходів, заощадження, простежити зв’язок між інвестиціями й грошима.

Віксель бачив необхідність втручання держави в механізм рівноваги, але ідея державного макрорегулювання була ще досить далекою.

4. Математична школа в п.е.

Виникнення математичної концепції економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаємозв’язку та однорідності всіх її частин і елементів, а також розвитком математики. Основоположником математичної школи був Леона Вольрас, який опрацьовував теорію макроекономічної рівноваги.

В основу математичної моделі Вальраса покладено ринковий підхід до економічних явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але