Економічний розвиток країн світу в ХІХ - на початку ХХ ст
План
1. Суть промислового перевороту. Роль його у становленні капіталістичного господарства в Англії, Франції, Німеччині, США.
2. Індустріалізація в країнах Західної Європи, США і Японії.
3. Особливості господарського розвитку Англії, Франції, Німеччини, США, Японії в кінці ХІХ на початку ХХ ст.
4. Міжнародні економічні відносини.
5. Економічні причини першої світової війни.
1. Як було вже відзначено в попередній лекції, промисловий переворот – це світовий процес, який передбачає впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей. Для цього були характерні як загальні закономірності так і особливості у кожній окремо взятій країні.
Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія (остання третина ХVІІІ – середина ХІХ ст.).
Соціально-економічні передумови його:
- Буржуазно-демократична революція, яка ліквідувала всі перепони, розчистила шлях для встановлення індустріального суспільства.
- Аграрний переворот XVI-XVII ст., внаслідок якого сільське господарство розвивалося прискореними темпами, базоване на фермерській основі.
- Вихід на якісно новий технологічний рівень англійської бавовняної промисловості.
- Важливим політичним чинником було завершення формування нації до другої половини XVIII ст., становлення єдиного національного ринку.
- Сприятливе географічне розташування та природно - географічні умови країни.
- Зовнішньоекономічними передумовами були пограбування колоній, постійний попит в Європі на англійські вироби.
- Політика протекціонізму та меркантилізму, яку провадив англійський уряд.
Нові винаходи машин і механізмів впроваджувалися у текстильне виробництво. Механік Джон Кей у 1773 р. удосконалив ткацький верстат “летючим човником”. Ткач Джеймс Харгрівс у 1764 році винайшов механічну прядку “Дженні”, на якій можна було працювати 16-18 веретенами. В останній третині ХVIII ст. С. Кромптон створив “мюль-машину”, яка виготовляла міцну бавовняну пражу. У 1785 р. Е. Картрайт винайшов механічний ткацький верстат. Він замінив роботу 40 ткачів. Шотландський механік Джеймс Уайт винайшов у 1769 році першу парову машину. У 1782 р. він удосконалив її, і з цього часу вона стала основним джерелом енергії британської текстильної промисловості. У 1820 році у Великобританії працювало 320 парових машин Дж. Уайта, потужність яких постійного зростала.
Виникло машинобудування, основу якого складали винахід токарного верстата та свердлильної машини. У 1812 році пущено пароплав на р. Клайд. В 1830 році була збудована перша в Англії та світі залізниця Манчестер - Ліверпуль. На середину ХІХ ст.. Англія перетворилася у “майстерню світу”, виробляючи близько половини світової промислової продукції. Коли до середини ХІХ ст.. англійська промисловість зміцніла – то вона перестала боятися іноземної конкуренції. Була проголошена політика “фритредерства” – вільної торгівлі. Інші країни аналогічно сприяли ввозу в свої країни англійських товарів. Промисловий пролетаріат склав 45,5% зайнятого населення. В містах проживало 75% населення.
У Франції промисловий переворот мав свої особливості. Розпочався на 50 років пізніше як в Англії і був затяжним. В своєму розвитку він пройшов декілька етапів:
І. 1805-1810. В цей період відбулося промислове піднесення, знайшли поширення англійські винаходи. У 1804-1808 був винайдений верстат Жеккара, який виготовляв тканини з візерунком, у 1810 році – машини Жирара що здійснювали хімічно-механічну обробку льону, але ці винаходи знайшли поширення у французький промисловості лише у 40-х роках. Наполеон у 1806 році оголосив Англії континентальну блокаду. Франція на довгі роки була позбавлена англійських машин, металовиробів та вугілля.
ІІ. 1815-1848. Хід економічного розвитку прискорюється, механізується виробництво. У 20-х роках зароджується французьке машинобудування. За обсягом виробництва промислової продукції Франція в середині ХІХ займала друге місце в світі після Англії, однак її технічний рівень і конкурентоспроможність були низькими. Французька фінансова буржуазія мало опікувалася розвитком промисловості, вона збагачувалася за рахунок лихварства.
ІІІ етап тривав з 1848-1849 до кінця 60-х років. Більшість галузей охопило фабрично-заводське виробництво. За 1851-1865 обсяг продукції зріс майже вдвічі. Кількість парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Було проголошено свободу торгівлі, ліквідовані обтяжливі мита. Цьому сприяла зважена політика Наполеона ІІІ. Особливістю Франції було те, що тут значну роль в індустріальному розвитку відігравало лихварство.
В Німеччині промисловий переворот розпочався лише в 30-х роках ХІХ ст. і тривав до 70-х років, його гальмували: феодальні середньовічні порядки у сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздробленість країни, ізольованість країни від світових торгівельних шляхів, відсутність власного флоту. Кожна з німецьких держав мала власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми господарського законодавства, що гальмувало створення єдиного національного ринку. Прусько-Сільзький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський райони країни були економічно слабко зв’язані між собою. Ремісниче виробництво було малоефективним, промислова продукція не була конкурентоспроможною на зовнішньому ринку. В першій половині ХІХ ст. Німеччина була аграрним придатком Англії і Франції. Перші парові машини стали застосовуватися в німецький промисловості лише в 30- роках ХІХ ст. промисловий переворот прискорюється у 50-60 –х роках , коли німецька промисловість переходить від мануфактурної до фабрично-заводської стадії.
Особливістю промислового перевороту в Німеччині було те, що він базується на основі вітчизняного машинобудування, на власних інженерно-технічних досягненнях. Структура німецької фабрично-заводської промисловості вигідно відрізнялася від англійської і французької.
Поступова ліквідація феодально-кріпосницьких відносини на селі затягнулася до 80-х років ХІХ ст. Стримували цей процес:
- обезземелення і малоземелля селян;
- низька купівельна спроможність селян;
- висока земельна рента;
- заборгованість.
Важливі стимули промислового зростання у 50-60 роки:
- боротьба за об’єднання;
- підготовка до війни з Францією;
- залізничне будівництво ліквідувало економічну розрізненість країни, сприяло консолідації внутрішнього ринку;
- митний союз німецьких держав у