- звільнення значних людських ресурсів з матеріальної сфери виробництва і використання їх у сфері послуг;

- підвищення життєвого рівня населення;

- в промисловості вичерпування національних родовищ руд і вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефективності використання палива зумовили скорочення у ВВП частки добувних галузей. Випереджаючими темпами розвивалося виробництво електроенергії, газопостачання, хімічна промисловість. Друге місце в розвитку посідала електротехнічна галузь, провідна роль належала машинобудуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектронна.

В сільському господарстві відбувався перехід до машинного виробництва, стандартизованої продукції, землеробства, широке впровадження досягнень НТП. С/г перетворилося на індустріальну галузь, кількість працюючих тут зменшилася.

В середині 50-х років активізувався науково-технічний прогрес:

- відбулися істотні зміни в техніці, яка охопила технологічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську види людської діяльності. З 50-х років до середини 70-х років з’явилися обчислювальні системи четвертого покоління, які стали технологічною та інформаційною основою перетворення індустріальної економіки в постіндустріальну. З середини 70-х років швидко росло виробництво персональних комп’ютерів. У 1968 році з’явився перший гнучкий робот, а у 1974 – перший комерційний робот, яким керував комп’ютер. Розпочався бурхливий розвиток енергозберігаючих виробництв, використовувались альтернативні джерела енергії, будувалися атомні електростанції. Бурхливо розвивалася біотехнологія – важлива галузь постіндустріального господарства. Наука перетворюється в виробничу силу, скорочується термін від народження наукової ідеї до її реалізації;

- відбувається інтенсифікація виробництва;

- зменшується енерго- та матеріаломісткість, розмір капіталовкладень і трудомісткість продукції;

- знижуються затрати на сировину, обладнання;

- змінюється характер і зміст праці, зростає роль інформаційної діяльності, виникають і розвиваються засоби масової інформації;

- постійно зростали витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки;

- з’явилися науково-виробничі комплекси – територіальні об’єднання корпорацій з науковими лабораторіями, створені та фінансовані державним і приватним капіталом для випуску нової продукції;

- переважаючими були інтенсивні чинники розвитку економіки – модернізація, автоматизація виробничих процесів;

- зросли капітальні вкладення у невиробничу сферу: освіту і фахову підготовку, науку, медицину.

В повоєнні роки зросла економічна могутність монополістичних об’єднань. Масовим стало виникнення транснаціональних корпорацій – монополій, що створювали за кордоном власні або спільні виробничі філії. До 70-х років у світі їх діяло 100 тисяч.

У таких умовах зросла економічна роль держави, яка в багатьох країнах була великим власником. Їй належало 15-25% національного багатства. Державні капіталовкладення спрямовувалися в галузі, що забезпечували загальнонаціональні потреби – інфраструктуру, атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії, водо і газопостачання, транспорт, невиробничу сферу. Значні кошти витрачалися на воєнні замовлення . у 1970 році в США частка витрат у федеральному бюджеті становила 40%, Японії – 7,1%, ФРН- 23,7%, Англії – 13,7%, Франції -16,7%. Пошуки ефективних форм і методів державного регулювання економіки зумовили поступовий перехід наприкінці 60 –х років до „структурної стратегії”. Вона ґрунтувалася на заохоченні певних галузей до вдосконалення і регулювання структури з врахуванням прогресивних змін у розвитку всесвітнього господарства. Це був початок відходу від традиційних, за кейнсіанською теорією, макроекономічних методів.

В повоєнні десятиліття склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого рівня населення

- реальна зарплата зросла вдвічі

- зросли споживчі витрати, змінилася сама структура споживання (все менше грошей витрачалося на харчування, а більше на будинки, автомобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини).

- до середини 70 –х років у всіх країнах Заходу були створені системи соціального забезпечення, які гарантували державну підтримку протягом всього життя. Соціальні витрати склали 50-60% національного бюджету. Страхування: в разі безробіття, нещасного випадку, хвороби, пенсійне забезпечення.

Але в 1974-1975 роках в провідних індустріальних країнах відчули гостру економічну кризу, яка супроводжувалася падінням виробництва: у США – на 3%, ФРН – на 7,5%, Японії – на 14%.

Причини:

- різке підвищення цін на нафту і нафтопродукти (у декілька разів) країнами – експортерами нафти у 1973році.

- Внаслідок цього зросли витрати, вартість товарів і відповідно зменшився попит з боку споживачів.

- Країни – імпортери зменшили свої замовлення, що стало причиною скорочення виробництва і зменшення товарообороту.

Але вже в 1976-1977 роках було подолано „нафтовий шок”. Це був останній спалах традиційної індустрії.

В 1990 році на країни: США, Японію, Західну Європу припадало 59,3% світового експорту, та 60,7% світового імпорту.

Економіка США забезпечила найвищі показники ВНП на душу населення, але як свідчать розрахунки США поступово втрачає свої позиції – - у рівні зростання продуктивності праці.

- динаміці середньорічних приростів ВВП

- знижується частка у світовій продукції обробної промисловості

- прогнозується, що США поступляться першим місцем в машинобудуванні країнам ЄС, а в електроніці – Японії.

Японія – економічно могутня держава, з промисловістю оснащеною найновішими технологіями, має великі валютно – фінансові ресурси, займає міцні позиції в міжнародному поділі праці. Продуктивність праці і заробітна плата – найвища в світі. 98% її експорту припадає на готові промислові вироби (2/5 лічильної техніки, морських суден, мотоциклів, роботів, 1/5 –продати автомобілів, сталі, текстильних виробів).

Серед західноєвропейських країн виділяються ФРН, Франція, Англія, Італія. На них припадає більше третини території, дві третини населення. Питома вага в „четвірці” зменшується у Англії, частка якої у західноєвропейській економіці зменшилась у ВНП Західної Європи на 25%, частка Франції та Італії у ВНП підвищилась. Найстабільнішою є ФРН, на яку не вплинуло навіть об’єднання з НДР на яку ФРН використала величезні ресурси аби підтягнути до свого рівня, частка ФРН у західноєвропейському ВНП складає 30 %. В другій половині ХХ століття була створена концепція постіндустріального суспільства (автор Д. Белл – відомий американський теоретик). Він вже на початку 70-х років вказав на визначальні риси нового суспільного устрою: - знання і інтелект стають