У раду ввійшли 28 представників мусульманської общини і 13 представників інших общин. Новий державний орган повинний був збиратися кожний рік. Немусульмани члени рада подавали різноманітні вілайеті. Тарик Туная пише, що перші провінційні представники, що відправлялися в раду, виїжджали в із столицю з великий помпезністю, їх проводжало схвильоване цією подією населення.

Державна рада, багатьма авторами що рекомендувався як «парламент у мініатюрі», насправді не мав із ним нічого загального. Сфера обговорюваних радою справ була вкрай обмежена. Рад мав тільки дорадчі функції і не мав законодавчих прав. У 1868 р. усі члени ради були призначені урядом, а не обрані. Скорені турками народи були подані в раді мало і непропорційно. Наприклад, болгари мали в ньому усього одного представника.

Проте безсумнівно, що Державна рада поряд із мережею адміністративних рад у провінціях був однієї з щаблів у розвитку принципу виборності в керуванні державою. Цікаво пригадати в цьому зв’язку слова зі спогадів Мідхат-паші, що писав, що Державна рада була задумана Фуад-пашойю як підготовча міра до створення в країні палати депутатів. Не були далекі, очевидно, ці ідеї і самому Мідхату. Ряд фактів призводить нас до цього висновку.

Мідхат-паша був, цілком ймовірно, інформований про політичні задуми «нових османів»-політичної організації, створеної в червні 1865 р. у Стамбулі і своїй цілі, що ставила, створення в Османській імперії конституційно-монархічного режиму. Два найбільше значних члени цієї організації - Зія і Намик Кемаль - у зв’язку з розкриттям і розгромом організації змушені були покинути Туреччину. Перед своєю втечею в Європу вони мали зустріч із Мідхатом у Стамбулі і домовилися про листування. Ебуззия Тевфік повинний був брати листи по французькому консульстві і передавати їх жени Мідхата Наіме-ханім. Втім, про достовірність цього факту можна сперечатися. І усе ж про Мідхата говорили, що він таємно підтримує товариство «нових османів» і є його прихильником. За словами Шарля Місмера, котрий якийсь час був секретарем Алі-паші, Фуад-паша якось сказав про Мідхата таке: «Ця людина бачить у парламентарному режимі панацею від усіх присків...».

У компетенцію Державної ради входили питання, пов’язані з розглядом законопроектів у, цивільній і військової областях, а також в області" фінансового керування. У раді обговорювалися також! заходи, пов’язані із суспільними роботами, торгівлею, сільським господарством, утворенням.

Під час головування Мідхат-паші в Державній раді в ньому були обговорені й опубліковані постанови про створення в Стамбулі ремісничого училища, подібних же училищ у вілайетах, про розробку природних багатств, про створення в Стамбулі ощадної каси. Закон про народне утворення був опублікований на початку вересня 1869 р., тобто вже після зсуву Мідхата з посади голови Державної ради, проте очевидно, що в його обговоренні він приймав особисту участь. Цей закон мав важливе значення для справи народного утворення в Туреччині. Він визначив всі щабля початкового, середнього і вищого утворення в Османській імперії.

Паралельно з роботою в Державній раді Мідхат-паша вів активну практичну діяльність. У Стамбулі їм була створена реміснича школа на 500 учнівських. У ній вихованцям давалося загальне утворення, причому в число що вивчалися предметів входили арифметика і хімія. Крім того в школі навчали ковальській, ливарній і столярній справі; вихованці одержували професії складачів, литографістів, швеців, лимарів і ін. Це були ті професії, у яких, на думку Мідхата, потребувала столиця. Знаменна в даному випадку турбота Мідхата про підготування кваліфікованої робочої сили не тільки для промисловості, але і для типографічної справи, турбота про розвиток у Туреччині преси. Знаходячись на посаді голови Державної ради Мідхат-паша створив у Стамбулі у відповідності ,із постановою ощадну касу. 28 червня 1868 р. часопис «Меджмуа-и маариф» («Часопис просвітництва) вийшов із статтею Мідхат-паши, що роз’ясняє цілі створення каси. Він писав, що природним обов’язком усіх «хазяїв» є накопичення, тому необхідно об’єднувати капітали, що неможливо використовувати в промисловості і торгівля окремо. У випадку ж об’єднання можливо застосування капітал у справах, що приносять загальну користь».

Ощадна каса, створена Мідхатом, була одночасно і кредитною організацією. Позичковий відсоток складав 12 % у рік, у той час як вкладникам забезпечувався щорічний прибуток у 9 %. Початковий капітал каси складав усього декілька стільник лір, який збільшився за 12-13 років до 20 тис. лір.

Поки Мідхат-паша був зайнятий справами на посаді голови Державної ради, обстановка в Болгарії загострилася. Відразу ж після від’їзду Мідхата з Дунайського вілайета тут знову розгорілася антитурецька боротьба. Почали свої дії великі подружжя під керівництвом Хаджи Димитра і Стефана Караджи. Перед ними була поставлена задача досягти Старої Планині й утворити там тимчасовий уряд, що очолило б повстання у всій країні [60, с. 304 . Цей план розробив у Бухаресті революційний комітет, що називався «Болгарським товариством».

Про акцію, що готується, стало відомо турецькій владі. У першому бої з турецькими солдатами четники здобули перемогу. У своєму рапорті Порті Сабри-паша, новий генерал-губернатор Дунайського вілайета, писав, що четники добре організовані і використовують тактику, що відрізняється від тактики старого років. Таким чином, Сабри-паша виправдувався перед урядом за свої малоуспішні дії по боротьбі з повсталими. Турецький уряд, украй стурбоване антитурецькими діями в Болгарії, вирішило послати.» підмогу дунайському губернатору досвідченого Мідхат-пашу, наділив його -надзвичайним повноваженням і звільнив на час від обов’язків голови Державної ради. Мідхат-паша очолив, збройну боротьбу з