У ході першої конференції країн-членів СОТ на рівні міністрів (грудень 1996 рік) були сформульовані й інші проблеми, які розв’язуватиме СОТ: складування обмежень з боку США та ЄС на ввезення текстильних товарів з азійських країн, тобто активне поширення угод про преференційну торгівлю між групами країн; ліберизація ринку інформаційних технологій та фармацевтики; ліберизація ринку фінансових послуг; переміщення робочої сили, морського транспорту.

Крім того СТО має вирішувати питання, поставлені ще на Уругвайському раунді ГАТТ: про охорону інтелектуальної власності, санітарний та фінансовий контроль, який також може стати перешкодою на шляху вільної торгівлі.

5. Нелегальна міграція – одна з проблем ООН

Значна роль в організації міжнародно-правового співробітництва держав у протидії нелегальній міграції належить спеціалізованим установам ООН (Міжнародній організації праці, Міжнародній організації цивільної авіації, Міжнародній морській організації). Крім того, істотним є внесок однієї з найавторитетніших організацій, яка розв’язує різні проблеми міграції, зокрема, біженців та нелегальної міграції — Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Його діяльність останніми роками спрямована на розв’язання такої важливої проблеми, як впровадження справедливих, ефективних і прискорених процедур надання притулку; на активну боротьбу зі свідомо неправильним використанням процедур отримання притулку. Рада Європи також розглядає проблему нелегальної міграції як складову організованої злочинності, що є надзвичайно важливим. Варто зазначити, що прийняту РЄ міжурядову робочу програму боротьби зі злочинністю реалізує Європейський комітет з проблем злочинності. Одним із результатів цієї роботи є досягнення домовленості про зміцнення міжнародного співробітництва, зокрема в боротьбі проти нелегальної міграції.

Важливу роль у протидії нелегальній міграції відіграють неурядові організації. Згідно з позицією ООН, саме вони забезпечують співробітництво мігрантів (легальних, нелегальних та біженців), громадян, роботодавців та урядових організацій. Неурядові організації вирішують різноманітні питання міграції. Деякі з них допомагають іммігрантам інтегруватися, інші представляють інтереси окремих груп мігрантів. Ці організації допомагають мігрантам і до, і після їх виїзду з країни походження (наприклад, щодо підтримання зв’язку з родиною, пересилання грошей).

Серед багатьох причин міграції деякі фахівці називають також, окрім різного рівня економічного розвитку країн, певні обмеження міграційної політики, оскільки міграційні потоки впливають на соціальний стан країни походження, країни транзиту та країни-реципієнта.

Некероване зростання нелегальної імміграції та труднощі у подоланні злочинності, безробіття і тиску на соціальні бюджети країн Євросоюзу призвели до активізації ультраправих сил у Франції, Нідерландах, Німеччині, Великобританії, Данії та Бельгії. У зв’язку з антиміграційними настроями, які посилюються, Італія і Великобританія прийняли істотно жорсткіші закони про прийом іноземців. А завжди толерантна до них Данія нещодавно прийняла один із найсуворіших імміграційних законів у Європі. Зокрема, зменшила пільги біженцям і обмежила їх право на одруження з датськими громадянами, а також в’їзд іммігрантів до країни за віком (не старше 60 років). Тенденція зростання вимог до іммігрантів простежується і в інших державах—членах Євросоюзу.

Жорсткість вимог, однак, не обмежується тільки введенням в дію суворіших правил і законів: країни ЄС мають намір посилити охорону зовнішніх кордонів союзу. Для цього планується розробити схему та визначити доцільність введення нової європейської візи, яку видаватиме єдина консульська служба, створена в ЄС, і затвердити нові умови одержання права на політичний притулок, а також створити загальноєвропейську прикордонну службу.

Уперше ідею спільної охорони зовнішніх кордонів ЄС з метою протидії, насамперед, нелегальній імміграції запропонувала Єврокомісія в листопаді 2001 року. В 2002 році в Римі на засіданні Ради міністрів юстиції і внутрішніх справ за участю делегацій 15 членів союзу та 13 країн-кандидатів було обговорено питання організації єдиної прикордонної служби, етапи та терміни її формування. Під час зустрічі було наголошено на складності цього процесу. По-перше, як зазначалось, необхідно сформулювати єдині норми та вимоги до охорони зовнішніх кордонів ЄС, розробити засади єдиної прикордонної політики та, що найголовніше, поєднати положення національних законодавств щодо забезпечення прикордонної та національної безпеки з подальшим визначенням перспективності і необхідності створення наднаціональної управлінської структури, а також механізму її фінансування. Для цього знадобиться 7-8 років.

Ініціативу створення єдиної прикордонної служби підтримали Італія, Німеччина і Великобританія. Деякі країни ЄС зовсім не зреагували на пропозицію створити нову структуру на підставі можливого нерівномірного розподілу повноважень. А Фінляндія, Австрія і Бельгія, уряди яких не вважають створення прикордонної служби ЄС украй необхідним, цю ідею не підтримали.

Міжнародній міграції та її впливу на соціальну, економічну і політичну сфери і його наслідкам і в національній, і в міжнародній безпеці приділяється неабияка увага. Кілька останніх років у багатьох країнах гостро стоїть проблема імміграції. Саме після подій 11 вересня 2001 року деякі країни посилили свою політику стосовно іммігрантів, біженців і осіб, які шукають політичного притулку.

Організація Об’єднаних Націй проводить роботу з різних аспектів міжнародної міграції. Так, Секретаріат ООН збирає, узагальнює і аналізує інформацію про масштаби, тенденції і національну політику щодо міжнародної міграції. Інші органи Організації Об’єднаних Націй працюють над такими питаннями, як права людини, осіб, які переміщуються всередині країни, возз’єднання родин, нелегальна міграція, незаконне провезення мігрантів через кордон і їх соціально-економічна інтеграція. Крім того, спеціалізовані установи вивчають тенденції створення потоків робочої сили, біженців та осіб, які шукають політичного притулку.

Нелегальна міграція ускладнює у Європі боротьбу з тероризмом. Ніхто не може почуватися в безпеці під час нападу ісламістських терористів, тому на часі посилення